Дивлячись у твій супровід,
тихо опущу я очі,
щоб не заплакати
під шум емоційної перепалки.
Щирі, турботливі, мрійливі,
я поринаю у світ,
розкинувши руки до землі,
поцілую тебе за столиком пустелі.
Дивлячись у твій супровід,
тихо опущу я очі,
щоб не заплакати
під шум емоційної перепалки.
Щирі, турботливі, мрійливі,
я поринаю у світ,
розкинувши руки до землі,
поцілую тебе за столиком пустелі.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Одним з елементів гуртування суспільства є спільна загроза. Загроза потрібна, бо люди гуртуються на спільному страху перед нею.
А життя повз тебе несеться: крізь асфальт зелень паростка пнеться на межі світів і століть
Одним з елементів гуртування суспільства є спільна загроза. Загроза потрібна, бо люди гуртуються на спільному страху перед нею.
А життя повз тебе несеться: крізь асфальт зелень паростка пнеться на межі світів і століть