Дивлячись у твій супровід,
тихо опущу я очі,
щоб не заплакати
під шум емоційної перепалки.
Щирі, турботливі, мрійливі,
я поринаю у світ,
розкинувши руки до землі,
поцілую тебе за столиком пустелі.
Дивлячись у твій супровід,
тихо опущу я очі,
щоб не заплакати
під шум емоційної перепалки.
Щирі, турботливі, мрійливі,
я поринаю у світ,
розкинувши руки до землі,
поцілую тебе за столиком пустелі.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Потрібно завжди йти за гарячим та щирим серцем. Лише це серце здатне повести за собою.
Моєму другові Джокеру, із вдячністю і безмежною любов'ю до нього в його житті і в його смерті.
Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі [Присвячується маминій зеленій сумці з жовтими лямками]
Потрібно завжди йти за гарячим та щирим серцем. Лише це серце здатне повести за собою.
Моєму другові Джокеру, із вдячністю і безмежною любов'ю до нього в його житті і в його смерті.
Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі [Присвячується маминій зеленій сумці з жовтими лямками]