Дивлячись у твій супровід,
тихо опущу я очі,
щоб не заплакати
під шум емоційної перепалки.
Щирі, турботливі, мрійливі,
я поринаю у світ,
розкинувши руки до землі,
поцілую тебе за столиком пустелі.
Дивлячись у твій супровід,
тихо опущу я очі,
щоб не заплакати
під шум емоційної перепалки.
Щирі, турботливі, мрійливі,
я поринаю у світ,
розкинувши руки до землі,
поцілую тебе за столиком пустелі.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Час від часу створюю аудіопоезію із живими голосами покійних українських поетів. Вирішив зібрати усе створене в одному місці й поділитися з вами. Сподіваюся колись добряче розширити авторське коло й створити цілу серію із голосами авторів різних часів.
Продовження попереднього вірша (а, може, він один такий окремий собі), написаний теж за півгодини під час Першої Кави у кнайп-клубі "Купідон". Там же й продекламований.
Час від часу створюю аудіопоезію із живими голосами покійних українських поетів. Вирішив зібрати усе створене в одному місці й поділитися з вами. Сподіваюся колись добряче розширити авторське коло й створити цілу серію із голосами авторів різних часів.
Продовження попереднього вірша (а, може, він один такий окремий собі), написаний теж за півгодини під час Першої Кави у кнайп-клубі "Купідон". Там же й продекламований.