Всі люди різні — це правда. Але ми часто можемо почути від читачів дуже схожі скарги на книги. Тому ми спробували зібрати найпопулярніші!
ДИСКЛЕЙМЕР:
Ми не закликаємо вас змінювати текст. В цій статті наша мета — надати інформацію про те, на що найчастіше скаржаться читачі, а також що вони зазначають як причину, чому не дочитали книжку. Але в тексті останнє слово завжди за автором.
Довгі незрозумілі вступи
Це може бути довгий туманний пролог із натяками, які читач зможе зрозуміти тільки з другого прочитання. Або опис природи на дві сторінки. Або ще щось подібне.
Дослідження показують, що бестселери викликають у читача яскраву фізичну реакцію за перші кілька хвилин читання. І це дуже рідко вдається зробити за допомогою прологу чи опису природи.
Затягнуті сцени і книги загалом
В останні роки зʼявився тренд на збільшення книг. І хоча одні читачі цьому раді, інші починають скаржитися — і найчастіше на те, що все просто стало затягнутим: більші описи кімнат, довші сцени битв і сексу, більш деталізовані діалоги.
На думку читачів, в багатьох випадках додатковий текст не рухає сюжет, не підсилює їхні емоції від книги — а лише дратує. Тож варто бути обережними.
Герої, до яких байдуже
Одна з причин, чому люди кидають читати конкретну книгу: їм не сподобався головний герой.
Подобатися при цьому не обовʼязково в хорошому сенсі, головне, щоб або він сам, або його історія викликали у читача живу зацікавленість. Найчастіше скаржаться на:
пасивність героїв; героїв, які нічого не хочуть
надмірну емоційність героїв
радикальну невідповідність моральним цінностям читача
Всі три насправді є дуже субʼєктивними.
Перенавантаження
Так, Толкін колись вигадав не тільки декілька ельфійських родів, велетенський епос Середземʼя, але і розробив власну вигадану мову. Але мало кому вдається повторити такий успіх. Найчастіша реакція, коли читачі бачать описи генеалогічних дерев з двадцятьма нащадками, як у Сільмарілліоні, вони тікають.
Коли всесвіт і його пояснення для читача здаються надто складними — це може відлякати.
Але! Є хороша новина. Навіть багаті різноманітні всесвіти і заплутані політичні інтриги теоретично можна подавати так, щоб вони виглядали зрозуміло. Але це вимагає від автора не тільки навички гарно пояснювати, але іноді — певної композиції історії та/або підходящого героя.
Корисним в таких ситуаціях тропом є “рибка в чужому ставку”. Коли герой потрапляє в новий для себе світ/ситуацію/місце, і тоді читач дізнається усе разом із ним. Але це лише один троп, ви можете знайти для себе і інші варіанти.
Анахронізми і невідповідні деталі
Анахронізми — це якісь деталі книги, які не відповідають історичній епосі, в якій відбувається дія. Наприклад, автор пише середньовіччя, але його героїні спілкуються, як сучасні бізнесвумен. Або в історії про стародавній Єгипет на ринку розраховуються паперовими грошима.
Цим часто грішать автори фентезі, які хочуть замків і королів, але не хочуть провести кілька місяців життя за переглядом документальних фільмів та звіркою кожної маленької деталі. На критику щодо цього вони можуть відповісти, що це не історична епоха, а вигаданий світ.
Врешті-решт, тільки вам вирішувати, наскільки ви хочете дотримуватися певного антуражу.
Тут є нюанси:
Не всі читачі звертають на таке увагу, але є відчутна частка тих, кого анахронізми вибивають із настрою та атмосфери.
Навіть серед тих, хто звертає увагу, більша частина читачів — не історики, тож вони можуть не знати, наприклад, що якийсь пристрій винайшли не в 16, а у 18 столітті. Більшість читачів визначають “достовірність” епохи за стереотипами.
Анахронізми не обмежуються предметами, як наприклад холодильником при дворі короля Артура. Вибивати з настрою може стиль тексту, те, як герої розмовляють між собою, елементи поведінки тощо.
Анахронізми можуть бути стилем. Згадаємо Флінстоунів — вся концепція мультсеріалу побудована на тому, що люди в палеоліті живуть як американці в 20 столітті.
Сни
Члени книжкового клубу Вашингтон Пост поскаржилися на те, що автори часто вписують сни з якимось дуже очевидним символізмом, і читати такі сцени просто не хочеться.
А що дратує вас настільки, що ви можете кинути книжку?
І чи є у ваших текстах перелічені елементи?
Та головне — пишіть із задоволенням!
Авторка: Тетяна Гринько
