Стою на пагорбі,
Твої очі на мені.
Сумно,
Що сонця не відчуєш ти
Такого теплого, з дорогами доленистими.
Ти не винен, батьку мій,
Ялиця в землі сповістить про села далекі.
Щойно,
Ми разом в обійми води
З долонями відкритими, долоні шуршаві.
Очерет пекельний
Подивиться скрізь плечі.
Все пройшло,
Та недалеко від берези дороги
Залишу тебе і полечу я
В озера ясні та палкі, щоб забути дотик твій.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Зараз я глибоко в окопах третьої чернетки мого психологічного триллеру та перебуваю ц постійному страху, що мій герой може бути надто зухвалим мудаком, щоб бути привабливим.
“Якщо бажаєш перемогти у стрілецькому бою, завжди бери з собою дракона.”
Зараз я глибоко в окопах третьої чернетки мого психологічного триллеру та перебуваю ц постійному страху, що мій герой може бути надто зухвалим мудаком, щоб бути привабливим.
“Якщо бажаєш перемогти у стрілецькому бою, завжди бери з собою дракона.”
