Стою на пагорбі,
Твої очі на мені.
Сумно,
Що сонця не відчуєш ти
Такого теплого, з дорогами доленистими.
Ти не винен, батьку мій,
Ялиця в землі сповістить про села далекі.
Щойно,
Ми разом в обійми води
З долонями відкритими, долоні шуршаві.
Очерет пекельний
Подивиться скрізь плечі.
Все пройшло,
Та недалеко від берези дороги
Залишу тебе і полечу я
В озера ясні та палкі, щоб забути дотик твій.
Третя частина розповідає про відчуття, які відкриває для себе Бен: вони різкі, таємні. Але в таємниці криється щось, щось неземне і зле. Може, ця пригода принесе не тільки радість, але й горе. Поки серце не тужить, йому зустрілася подруга, яка погодилася піти, але чи надовго?
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
поезія-актуалізація стану навесні, рефлексія сприйняття війни та самого себе
поезія-актуалізація стану навесні, рефлексія сприйняття війни та самого себе
