Чому все життя це театр,
З червоними занавісками.
Новий день, як в пах удар.
Нові любовні драми.
Міняти маски мій дар
Нові казки я вам розповім.
Знімуть вони мій тягар.
І запам‘ятаєте ви мій псевдонім!
Після закінчення вистави
Повішу я свою маску на крюк.
І засну , заправивши рукави.
Пригортаючи до себе,
Ти неймовірна, як літні вечори.
чому ми так різко перестали розмовляти?
Сьома частина невеличкого роману, про те як один хлопчина перевернув з ніг на голову життя іншого. Про любов, про літо) 7/11 частин
Нещодавно згадала, як мама на одному зі свят легко, залучено та добродушно розмовляла з гостями. Я тоді була підлітком і, напевно, не усвідомлювала, що така нічим непримітна ситуація могла стати для мене точкою неповернення.
Яга мовчки присіла на край ступи. Та була ще тепла — наче пам’ятала справжні польоти. Свобода, дух, нічне небо… усе залишилось десь за кремлівською редакцією.
Сьома частина невеличкого роману, про те як один хлопчина перевернув з ніг на голову життя іншого. Про любов, про літо) 7/11 частин
Нещодавно згадала, як мама на одному зі свят легко, залучено та добродушно розмовляла з гостями. Я тоді була підлітком і, напевно, не усвідомлювала, що така нічим непримітна ситуація могла стати для мене точкою неповернення.
Яга мовчки присіла на край ступи. Та була ще тепла — наче пам’ятала справжні польоти. Свобода, дух, нічне небо… усе залишилось десь за кремлівською редакцією.
