Пустота...
Ця пустота на місці колишнього життя. Проведи пальцями по порожніх столах, Подивись у те вікно, з якого ти бачив усе дитинство.
Раз, два лише темрява в очах. Ти знаєш, що це край, і все ж зробиш у нього крок.
Відкриєш очі — зрозумієш, що прощатись треба. Та пройди ще раз цими коридорами: чи все ти взяв?
І що таке "все" у контексті життя?..
Закриєш двері й підеш далі. Наостанок лиш поглядом усе обведеш. Станеш однією ногою на потяг, рукою востаннє змахнеш.
Заплющиш очі, коротко все знову проживеш: ти полишив не тільки щось, а й когось.
Ти йдеш лише вперед.
Та, сльози все ж проллєш на прощання. У голові тихо прочитаєш молитву і далі підеш.
Всім привіт!
Це мій вірш на прощання з колишнім життям, речами і людьми, я його написав сьогодні тому це мій най свіжі ший.
Дякую, до зустрічі!
