Вірш “Особисте"

Це для мене таке особисте, що аж слів забракне  сказати
Це чіткий, подвійний вистріл, за який ти не підеш за грати
Це мій біль, це натхнення і мука, до останніх мурах по шкірі
Це воз'єднання й ніби розлука, моє серце зжерає без міри
Хтось там є, чи немає нічого? Там де вéсна зрання холодіє
Де це місце, цей час і цей простір, що гартує мої дикі мрії
То є щире сердечне тремтіння, то є щастя, любов та зневіра
Все в одному, не більше й не менше, знову кличе мене до "ефіру"
Це все пристрасть, це відчай та повінь, це води неймовірні масиви
Це вулкани і гейзери долі, мого тіла зривають нариви
Протиріччя, зітхання й смирення, то відтінки мого існування
В цій душі лише чорне натхнення, а у тому багато мовчання
Наче загадка, й наче пустушка, дивна штука в м'ясному корсеті
Того серця єдиная дружка, відмовляє в новому "сюжеті"
Це таке особисте, що навіть... все всередині болем закуте
Це чітке й розривне попадання, що ніким, окрім мене не буде відчуте