Високогірʼя, високо в горах.
Стою я і моя копія, дивак.
Незрозумілі подихи,
нічні й туманні дні.
Все щоб зробити сходини,
зрости в самім собі.
Я і моя тінь, аніма всередині.
Розбещене дитя, що завжди
є збентежене.
Я годую своє еґо,
я славлю сам себе.
Мене це не бентежило,
в мазуті все лице.
Я і моя тінь,
я тут потрібен завжди.
Я і моя тінь,
як дерево і мох.
Як море й глибина.
Як риба і ставок.
Випадкова загибель чотирьох американців у Балтійській державі сама по собі не зупинить плани передислокації. І не повинна.
У кожній розмові, коли вона заходить на тему нашої мови, не рідко можна почути від когось тезу — друга за милозвучністю у світі. Але мало хто запитував: звідки пішла ця теза і хто її автор?
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
Випадкова загибель чотирьох американців у Балтійській державі сама по собі не зупинить плани передислокації. І не повинна.
У кожній розмові, коли вона заходить на тему нашої мови, не рідко можна почути від когось тезу — друга за милозвучністю у світі. Але мало хто запитував: звідки пішла ця теза і хто її автор?
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
