Друкарня від WE.UA

Високогірʼя

Високогірʼя, високо в горах.

Стою я і моя копія, дивак.

Незрозумілі подихи,

нічні й туманні дні.

Все щоб зробити сходини,

зрости в самім собі.

Я і моя тінь, аніма всередині.

Розбещене дитя, що завжди

є збентежене.

Я годую своє еґо,

я славлю сам себе.

Мене це не бентежило,

в мазуті все лице.

Я і моя тінь,

я тут потрібен завжди.

Я і моя тінь,

як дерево і мох.

Як море й глибина.

Як риба і ставок.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Валерій Вислід
Валерій Вислід@valeriivyslid

Письменник

7Довгочити
205Перегляди
На Друкарні з 18 лютого 2024

Більше від автора

  • Життя 01.

    Життя — це система,

    Теми цього довгочиту:

    Філософія
  • Доля

    О Доле, я так втомився,

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Це також може зацікавити:

  • З чого почати знайомство з українською літературою, якщо в школі “не зайшло”

    Буває так: у школі українська література сприймалася як щось “треба”, а не “хочу”. Треба вивчити, треба переказати, треба пояснити, що мав на увазі автор. І в якийсь момент між читачем і текстом просто зникає живий контакт.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Відчай

    Спустошені

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Вірш-реєстр.

    Цей вірш присвячую тим хто зник безвісти. Для нас рідних -вони не зникли, ми чекаємо їх завжди.Кожне ім’я — не зникле. Воно живе в любові тих, хто чекає.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • З чого почати знайомство з українською літературою, якщо в школі “не зайшло”

    Буває так: у школі українська література сприймалася як щось “треба”, а не “хочу”. Треба вивчити, треба переказати, треба пояснити, що мав на увазі автор. І в якийсь момент між читачем і текстом просто зникає живий контакт.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Відчай

    Спустошені

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Вірш-реєстр.

    Цей вірш присвячую тим хто зник безвісти. Для нас рідних -вони не зникли, ми чекаємо їх завжди.Кожне ім’я — не зникле. Воно живе в любові тих, хто чекає.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші