Цей допис – остання, восьма з восьми частин перекладу есе з блогу американського психіатра Скотта Александера “Slate Star Codex” за 2014 рік, а ось попередні частини: перша, друга, третя, четверта, п’ята, шоста, сьома. Посилання на оригінал – у кінці. Продовження викладу згодом. Приємного прочитання.
Всесвіт – похмуре й зловісне місце, що простягається між чужими божествами. Ктулху, Гноном, Молохом – звіть їх як завгодно.
Десь у цій пітьмі є інакший бог. Він також має чимало імен. У книгах про Кушіеля його ім’я – Елуа. Він бог квітів і вільного кохання, а також м’яких і нетривких речей. Мистецтва й науки, філософії та кохання. Приємності, спільності та цивілізації. Він бог людей.
Інші боги сидять на своїх темних тронах і думають “Ха-ха, бог, який навіть не контролює жодних пекельних чудовиськ і не наказує своїм прибічникам ставати машинами для вбивств. Який слабак! Це буде так легко!”
Проте якимось чином Елуа досі є. Ніхто точно не знає, як так вийшло. І з богами, що йому протистоять, трапляється неочікувано багато прикрих нещасних випадків.
Є чимало богів, але цей – наш.
Бертран Рассел писав: “Слід поважати громадську думку до такої міри, яка необхідна для уникнення голоду та ув’язнення, проте все понад цю міру – добровільна покора непотрібній тиранії.”
Нехай так буде з Гноном. Наша справа – задобрювати його до такої міри, яка необхідна для уникнення голоду та вторгнення ворогів. І це лише на короткий час, поки ми не досягнемо вершин могутності.
“Це лише дитяча проблема, що її людство ще не переросло. А колись – ми залишимо тебе позаду.”
Інші боги вмилостивляються, поки ми не будемо достатньо могутніми, аби виступити проти них. Поклоняємося – Елуа.
І коли-небудь на думку спадуть певні матерії.
Питання, яке лишається в кожного після прочитання Гінзберга: що таке Молох?
Моя відповідь така: Молох – це саме те, що про нього пишуть в історичних книжках. Це бог дитячих жертвоприношень, вогняної печі, в яку кидають малят в обмін на перемогу в війні.
Він завжди та всюди пропонує однакову угоду: кинь у вогонь те, що любиш найбільше, і я наділю тебе силою.
Поки ця пропозиція актуальна, їй не вийде опиратися. Тож цю пропозицію треба нейтралізувати. Лише інший бог може вбити Молоха. Один на нашому боці є, проте йому потрібна наша допомога. Нам слід її надати.
Поема Гінзберга відома початком “Я бачив, як найкращі уми мого покоління, знищені безумством”. Мені пощастило більше, ніж Гінзбергу. Я бачив, як найкращі уми мого покоління визначили проблему та взялися до праці.
Бачення! знаки! галюцинації! чудеса! екстази! спустилися американською рікою!
Мрії! обожнювання! освітлення! релігії! човен, повний чутливої маячні!
Прориви! через ріку! сальта та розп'яття! спустилися потопом! Висоти! Просвітлення! Впадання у відчаї!
Десятирічні тваринні викрики та самогубства! Розуми! Нові кохання! Шалене покоління! вниз скелями Часу!
Воістину святий регіт у річці! Вони бачили це все! дикі очі! святі волання! Вони попрощалися! Вони
зістрибнули з даху! до самотності! коливання! з квітами в руках! Униз рікою! до вулиці!
Оригінал всього есе: https://slatestarcodex.com/2014/07/30/meditations-on-moloch/
Дякую за увагу.
