Попередня частина | Наступна частина
Цей допис – п’ята з восьми частин перекладу есе з блогу американського психіатра Скотта Александера “Slate Star Codex” за 2014 рік, а ось попередні частини: перша, друга, третя, четверта. Посилання на оригінал – у кінці. Продовження викладу згодом. Приємного прочитання.
“Гнон” (“Gnon”) – це скорочення Ніка Ленда для слів “Природа та Бог природи” (“Nature And Nature’s God”), ось тільки замість A вставлено O, і все у зворотному порядку, тому що Нік Ленд ставиться до зрозумілості так само, як вампіри – до сонячного світла.
Ленд стверджує, що людям слід бути більшими Гнон-конформістами (гра слів – свідома). Він каже, що ми всі робимо дурні речі, штибу спрямування корисних ресурсів для годування тих, ніяк би не вижив власними силами, або підтримання бідних у спосіб, що заохочує генетично небезпечне розмноження, або схвалення культурної дегенерації для підриву держави. Це означає, що наше суспільство заперечує закони природи, по суті слухаючи, як Природа каже “ця причина має отакі наслідки”, вставляючи пальці у вуха та кажучи “НІ, НЕ МАЄ”. Цивілізації, які забагато цим займаються, мають тенденцію до занепаду та падіння, що є чесним і неупередженим покаранням з боку Гнона за порушення Його законів.
Нік асоціює Гнона з Кіплінговими Богами прописних наших істин.
Звісно ж, мова про вислови з однойменної поеми Кіплінга – максими штибу “Не працюючи, ти помреш” і “Смерть – Розплата вам за Гріхи”. Якщо вам якось не довелося її прочитати, то гадаю, вона здасться вам чарівною, незалежно від вашого ставлення до її політичного змісту.
Я помітив, що потрібне геть невелике перекручення абревіатури “істин” – набагато менше, ніж те, яке привело від “Nature and Nature’s God” до “Гнона” – щоб правильним акронімом “Богів Прописних наших істин” (“Gods of the Copybook Headings”) стало “GotCHa” (сленгове слово, що в цьому випадку означає “зрозумів” або “ясно” – прим. пер.).
Мені це здається доречним.
“Не працюючи, ти помреш.” Ясно! Якщо ти працюєш, ти так само помреш! Усі помирають, непередбачуваним чином, у мить не за власним вибором, і вся доброчесність світу ніяк не врятує.
“Смерть – Розплата вам за Гріхи”. Ясно! Розплата за все – Смерть! Це комуністичний всесвіт, і кількість праці не впливає не остаточну винагороду. Від кожного за можливостями, кожному – Смерть.
“Краще Зло, вже знайоме вам”. Ясно! Зло, що нам уже знайоме – Сатана! І якщо він схопиться за душу, то вона або помре справжньою смертю, або буде мучитися вічно, або якимось чином стануться обидва варіанти.
Оскільки ми починаємо знайомитися з Лавкрафтовими чудовиськами, дозвольте представити одну з менш відомих оповідей Лавкрафта, Інші боги.
Вона лишень кілька сторінок завбільшки, проте якщо ви геть відмовляєтеся її читати, то боги Землі відносно молоді, як для божеств. Вельми сильний священник або чарівник може іноді перемудрити й пересилити їх – тож Барзай Мудрий вирішує вилізти на їхню священну гору та взяти участь у їхніх святкуваннях, незалежно від їхніх бажань.
Проте за нібито поступливими богами Землі стоять Зовнішні Боги, жахливі всесильні сутності, уособлення космічного хаосу. Щойно Барзай приєднується до святкування, з’являються Зовнішні Боги та тягнуть його, нажаханого, до безодні.
Цій оповіді бракує речей штибу сюжету, образів, сетингу й суті. Проте з якоїсь причини вона мені запам’яталася.
І асоціювання Богів Прописних наших істин з Природою здається мені помилкою того ж порядку, що й асоціювання богів Землі з Зовнішніми Богами. І ця помилка, схоже, призводить до того самого результату: ясно!
Ви ламаєте собі хребет, піднімаючи Молоха до Раю, а тоді Молох повертається проти вас і пожирає.
Ще Лавкрафта: популяризація Культу Ктулху в Інтернеті заявляє, що якщо допомогти звільнити Ктулху з його водної могили, він винагородить вас, з’ївши вас першими, таким чином позбавивши жаху спостерігання поїдання всіх решти. Це помилкова передача вихідного тексту. В оригіналі культисти не отримували винагороди за звільнення з водної тюрми, навіть винагороди бути вбитими в дещо менш болісний спосіб.
На маргінесі, згода з Богами Прописних наших істин, Гноном, Ктулху, ким завгодно, може заробити вам трохи більше часу, ніж сусідові. Проте може й не заробити. І у віддаленій перспективі – ми всі мертві, й наша цивілізація знищена невимовними чужими чудовиськами.
Одного разу хтось скаже “Знаєте, можливо, звільняти Ктулху з його водної тюрми – це погана ідея. Можливо, нам варто цього не робити.”
Цією людиною не буде Нік Ленд. Він цілковито, на сто відсотків, виступає за звільнення Ктулху з його водної тюрми та украй дратується через те, що це відбувається недостатньо швидко. Я маю дещо змішані почуття щодо Ніка Ленда. Шукаючи таємничу стежину Істинної футурології, він пройшов її на 99.9%, а тоді пропустив найостанніший поворот, той, що був позначений підписом “ТЕЗА ПРО ОРТОГОНАЛЬНІСТЬ”.
Штука таємничих стежин полягає в тому, що якщо повернути не туди за два квартали від свого дому, то опинитесь біля крамниці за рогом, почуваючись трохи спантеличеними. Якщо ж зробити майже все як слід, а тоді пропустити найостанніший поворот, то вас з’їсть легендарний Чорний звір Аарґгу, чия гнильна шлункова кислота роз’їсть саму вашу душу на нажахані уламки.
Наскільки я можу судити з його блогу, Нік Ленд – це хлопець з того жахливого прикордоння, коли він достатньо кмітливий, щоб з’ясувати декілька важливих магічних принципів щодо закликання демонічних богів, але недостатньо кмітливий, щоб з’ясувати найважливіше з цих правил: НІКОЛИ ЦЬОГО НЕ РОБИТИ.
Продовження:
Оригінал всього есе: https://slatestarcodex.com/2014/07/30/meditations-on-moloch/
Невдовзі на Друкарні з’явиться продовження перекладу, підписуйтесь на мій профіль.
