Рідні мовчать під втратою тебе,
Я мріяв про зміну погоди,
Періодів, поглядів, дощів ...
Прохання пролетить,
Серця схрестити,
Танцем вічним сповідливим.
Рідні мовчать під втратою тебе,
Я мріяв про зміну погоди,
Періодів, поглядів, дощів ...
Прохання пролетить,
Серця схрестити,
Танцем вічним сповідливим.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Немає сенсу освітлювати шлях для того, хто радше ховатиметься у пітьмі.
Немає сенсу освітлювати шлях для того, хто радше ховатиметься у пітьмі.