Колись вона стане відомою,
колись пройде її нещастя,
колись забуде про біль,
котрий переслідував у ніч.
Колись вона заплаче від радості,
колись побачить море,
колись закричить про свободу,
котру немає спокон роду.
Колись вона представить себе світу,
колись сховається від нього,
колись знайде свою кохану людину,
котру поцілує вміло.
Колись вона знайде себе,
колись загубить знову,
колись буде п’яною танцювати вдома,
котрий такий рідниій,
коли вона відчуває себе собою в ньому.
***
Не знаю чому, але мінімум потрібно 100 слів для публікації тому просто пишу цей текст. Можете підписатися на мій інст @v13saturn .
Дякую усім за вашу увагу, що прочитали мій вірш.