Август Вільям Дерлет - американський письменник, автор різноманітних книг та оповідань(від творів для дітей і аж до детективів, що своєю атмосферою передають дух славнозвісного Шерлока Холмса), проте саме завдяки йому та його товаришам світ зумів пізнати та захопитись міфами Ктулху. Але все по черзі.
Народився майбутній автор 24-того лютого 1909-того року в Сок-Сіті, штат Вісконсін, там же і здобув середню освіту. Це із цього віку Август активно цікавився літературою, тричі на тиждень відвідував місцеву бібліотеку, а також відклав усі здобуті в той час гроші для купівлі книг для власної(згодом його домашня бібліотека буде нараховувати більше як 12 000 томів). Також у 13-років Дерлет написав та продав своє перше оповідання. На той час його орієнтиром у світі літератури були такі письменники, як от Едгар По, Вальтер Скотт, Александр Дюма та інші.
Також варто згадати цікавий факт, що перш ніж оповідання Августа “Дзвіниця кажана” було надруковано у популярному на той час pulb-журналі “Weird Tales”, прискіпливий редактор забракував близько 40-ка оповідань письменника.
По закінченню університету, де Август здобув ступінь бакалавра, він повертається до рідного міста, де влаштовується працювати на консервну фабрику, винаймає житло разом зі своїм давнім другом, де після роботи вони обоє пишуть різні готичні оповідання та намагаються їх опублікувати і різноманітних тематичних журналах того часу. Саме у цей час Август починає писати свою першу велику роботу - “Сага про Сок-Прері”( в оригіналі - “Sac Prairie Saga”). Це збірка химерних, поетичних, натуралістичних оповідань різного типу, головне завдання яких - увіковічнити життя людей, що жили у рідному штаті письменника. Сам автор планував включити до збірки близько 50 романів, що оповідали про життя у регіоні різних часів, починаючи із XIX-того століття і так далі, будучи такою собі американською варіацією “Людської комедії” Оноре де Бальзака. Саме ця сага і зробила Августу хороше ім’я серед письменницького кола. На превеликий жаль, дана збірка українською поки що не перекладалась та не видавалась.
Інші відомі твори містера Дерлета - це детективи, молодіжна та дитяча фантастика. “Остання мандрівка містера Фрелі” розповідає про британського детектива Солара Понса(згодом цей персонаж стане героєм цілої книжкової франшизи, а критики будуть порівнювати її з оповіданнями про Шерлока, хоча Холмс і Понс жили у різні часові періоди, та як зазначали редактори - “Дерлет не зміг написати про Солара роман, який би зрівнявся із “Собакою Баскервілів”). Завдяки цим оповідкам у 1971-му році Август Дерлет був прийнятий у члени Бейкер-стріт Іррегуляр - літературного об'єднання найбільших шанувальників Шерлока.
Щодо дитячих творів - то це були серії томів “Загадки Стіва і Сіма”, які за словами Роберта Худа були “двоюрідними братами Тома Сойєра та Гека Фінна у двадцятому столітті”.
Також Август Дерлет опублікував три збірки своїх віршів у певний період життя - у 1942-му, 1944-му та 1945-му.
Та, мабуть, для світової літератури Август Дерлет запам’ятався найбільше тим, що він популяризував, систематизував і значно розширив вигаданий всесвіт свого друга Говарда Філіпса Лавкрафта. Хоч і він не був один із “Великої трійці” журналу “Weird Tales”(Говард Філіпс Лавкрафт, Роберт Ірвін Говард та Кларк Ештон Сміт), але все ж Маестро ділився із Дерлетом деякими своїми ідеями, задумами та навіть називав персонажів на честь Августа(той же граф д’Ерллет) і той навіть входив до так званого “Кола Лавкрафта”, які конструювали у більших деталях світ міфів Ктулху. Август Дерлет навіть допомагав Говарду Філіпсу у публікаціях деяких його творів(для прикладу - “Потвора на порозі” та “За пеленою часу”), оскільки видавці думали, що Маестро віджив своє, як талановитий письменник.
Коли у 1937-му році Лавкрафт помер, то Дерлета було оголошено “духовним” спадкоємцем того і в руки Августа потрапили багаточисельні чернетки Говарда. Спираючись на них, “духовний” спадкоєцемь у 1945-му році видає повість “Той, що зачаївся коло порогу”(як згодом скаже сам Дерлет ця повість була написана у співавторстві із Маестро і він вважає себе “посмертним співавтором”). Згодом Август публікує ще декілька творів Лавкрафта, які за життя того не були опубліковані чи дороблені. Вони видаються як і “Weird Talrs”, так і в заснованому “Arkham House” Дерлетом та його другом Дональдом Вандреєм авторством “Г. Ф. Лавкрафт та А. В. Дерлет”.
Як я писав раніше, Август Дерлет та його однодумець та друг Дональд Вандрей заснували видавництво “Arkham House”(назва походить від вигаданого Лавкрафтом містечка Аркхем, штат Массачусетс), яке спеціалізувалось на популяризації видань Маестро та його Кола(до речі - воно існує і по сьогоднішній день). Видання публікували збірки, поезії, повісті та романи, які так чи інакше стосувались міфів Ктулху, але були і винятки (Френк Белнал Лонг або ж Елджерон Блеквуд). Також у цьому видання була опублікована перша книга американського фантаста Рея Бредбері - “Карнавал Тьми”.
Саме у цей час, працюючи із чернетками Говарда Філіпса, Август Дерлет систематизує його доробок та дає йому назву “міфи Ктулху”(він назви одного із Древніх). Він починає випускати власні твори у цьому світі, відповідає на питання та діри у всесвіті, які пропустив чи не хотів відповідати його попередник, додаючи разом із шанувальниками все нових та нових істот. Якщо у самого Лавкрафта Древніх було близько семи - Азазот, Ктулху, Ньярлатхотеп, Йог-Сотот, Гатаноа, Шуб-Ніггурат та Йіг(Дагона та Гідру Древніми вважати спірно), то завдяки Дерлету, Колу та його видавництву їх стало близько тисячі. Сам же Август доробив Хастура - Короля у Жовтому, якого ГФЛ запозичив у Роберта Чемберса та поселив Древнього за межі космосу у Каркозу(яка також узята із творчості Р. Чемберса та А. Бірса). Також Август створив власні народи, як от Бьяха та Чо-чо(останні лише двічі згадувались Маестро). Хоча це завдяки Дерлету творчість Говарда Філіпса і отримала заслужене та широке визнання, проте більшість письменників того часу вважали, що Дерлет просто наживається і приватизує творчість того, на кого він рівнявся. Дехто із дослідників творчості ГФЛ розділяє окремо “міфи Лавкрафта” та “міфи Дерлета”.
Такий варіант розділення міфів Ктулху на “міфи Лавкрафта” та “міфи Дерлета” має право бути, оскільки через християнське виховання Август змальовує свою версію світу Древніх, як вічну боротьбу Добра і Зла, коли у ГФЛ світ був позбавлений будь-яких моральних засад. Також важливою зміною слід визначити й те, що у Лавкрафта не було загального сюжету для власного світу, якого загального основного “лору”, уламки якого можна було б збирати по шматочках, читаючи його твори(це у першу чергу, що творчість самого ГФЛ заведено ділити на три цикли - “Моторошні оповідки”, “Країна Снів” і, власне, “Міфи Ктулху). Говард придумав Древніх, Зовнішніх та Внутрішніх богів у першу чергу як декорації для його оповідок і підґрунтя для основної теми його страху - страху того, що людство насправді не вінець еволюції та не знають абсолютно нічого про цей великий світ. Август Дерлет, же почав збирати та будувати світ “міфів” в один метасюжет, космогонію, якраз даючи уламки того ж таки центрального сюжету по своїх книгах, як це робили й інші послідовники Маестро.
Але, хай як Дерлет не підганяв “міфи” під свої особисті погляди чи видозмінював їх, додаючи “неканонічних” Древніх та істот, його вклад, як популяризатора “Космічного жаху” важко заперечити. Якби не він, то, можливо, творчість Лавкрафта і далі залишалась маловідомою.
Щодо особистого життя А. В. Дерлета, то він був одружений у 1953-тьому році. Шлюб протривав близько шести років і від нього письменник мав двох дітей(вони згодом навіть допомагали батьку у роботі із видавництвом). Також під кінець життя письменник почав писати та видавати поетичний журнал.
4-липня 1971-го року Август Дерлет помер через інфаркт міокарда.
Жоден із творів Августа Дерлета на цей час українською перекладений не був.
