Болить щось,
Оминаючи сліди, потроху,
Батьківські, різдвяні, правильні.
Єдине, у що вірити варто —
Слова янгола, полетять до землі,
Допомога, прокльони, щастя.
Незламне дитя розкаже про берег,
Де спородлива країна з добрими людьми,
Перетне дорогу в приказці про кішку чорняву.
Парадокс сучасного ремонту – утеплили будинок, а вентиляція погіршилася. Адже після утеплення приміщення перетворюється на термос, усередині якого накопичується тепло. Разом із теплом утримується вологість, яка спричиняє запотівання вікон та утворення цвілі.
Після кількох годин концентрації складні ритуали часто просто відкладаються «на потім». У результаті людина або пропускає догляд повністю, або використовує забагато засобів поспіхом.
Полиця у ванній інколи заповнюється непомітно. Один крем купили через рекомендацію, другий — через популярний компонент у складі, третій обіцяв ідеально підійти на холодний сезон.
Фасадне облицювання захищає зовнішні стіни від прямого впливу опадів і формує вигляд будівлі. Сайдинг монтують на каркас, що дозволяє вирівняти стіни без використання будівельних розчинів та сухих сумішей, а в утепленій системі — передбачити вентиляційний зазор.
Електрична рушникосушка допомагає швидше висушувати рушники і підтримувати комфортний мікроклімат у приміщенні незалежно від роботи системи опалення. Особливо практичним рішенням він стає для ванної кімнати, де через підвищену вологість рушники природним способом сохнуть повільно
Молодий художник Філіп випадково помічає незнайомку в кав'ярні й вирішує намалювати її портрет. Та поки олівець ковзає папером, реальна дівчина поступово зникає, поступаючись місцем образу, створеному його уявою.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.
Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.
