Маєток з’явився на горизонті у сяйві повного місяця, місцевість навколо навіювала спокій та розслабленість, думки захоплювали голову. Здавалось, що знаходжусь у казці і раптом в мою голову прийшла нав’язлива думка:
“А, що якщо, поговорити з Шео та розповісти правду. Це напевно буде самогубство, але як не перевірити то не взнаю. А всю цю плутанину і конфлікт потрібно вирішувати, зараз у мене не складається пазл. Хм, буду далі діяти по ситуації, головне більше не тягнути час. Думаю якщо зможу у відкриту говорити з Шео то вирішу ситуацію, яка склалася.”
Доїхавши до маєтку ми з Еріком загнали коней до стаєнь та пішли в середину будинку неквапливо.
— Пані Олексо, що з вами сталося?!!! — на зустріч бігла перелякана Маха, її крики вигнали думки з голови. — Ох, пані Шео буде хвилюватись.
— А вона вже є? — поцікавилась я відійшовши від служниці, яка намагалася доторкнутися до моєї голови та розгледіти рану.
— Так вона в залі де ви вечеряли…
Не дослухавши Маху я швидко пішла на другий поверх маєтку, зовсім не звертаючи увагу на гострій біль в голові. Пройшовши коридорами зайшла в зал, Шео сиділа в кріслі біля каміну замислившись. Навколо була глибока тиша, яку час від часу порушував тріск з вогню. Але тепер моє важке дихання заповнювало кімнату, на що і відреагувала дівчина та обернулась, щоб розгледіти хто її турбує.
— Пані Шео, мені треба з вами поговорити, те що я вам розповім звісно засмутить та розгніває вас, і я зрозумію, якщо ви захочете мене за це посадити у темницю чи покарати… — за своїм нервовим тарахкотінням я навіть не помітила, що рана на моїй голові знову відкрилась і з під Ерікової пов’язки потекла кров.
— Олексо, що сталось, у тебе кров… — Шео встала, щоб підійти до мене.
— Це не важливо, — я рукавом витерла струйку крові, яка вже затікала в око та це не допомогло і інтенсивність кровотечі підсилювалась — не можу більше мовчати бо зовсім не розумію, що тут відбувається та не хочу нікому нашкодити, всі до мене тут були привітні та добрі.
Позаду мене з’явились Ерік та Маха, вони були в вражені від побаченого, але не стали мене перебивати та мовчки стояли позаду.
— Я…— тільки я хотіла почати свою розповідь, як відчула, що світ почав кружляти та темніти, а тіло обмякло і я втратила контроль над ним. Спочатку я втратила зір, останнє, що почула це перемішані голоси, що кричали моє ім’я.
На щастя Ерік встиг відреагувати до того, як моя голова зустрілась із землею. І в ту ж секунду свідомість покинула мене.
***
З глибокого сну мене пробудило проміння сонця та щебетання пташок. Відкривши очі не одразу зрозуміла де знаходжусь, та що відбулось. Єдине, що дуже відчувалось це біль у голові, сівши у ліжку зрозуміла що знаходжусь у своїй кімнаті.
“Ох, це ж я збиралась розповісти все Шео.” Ляснула себе долонею по лобі і швидко про це пошкодувала. “Цікаво, що я встигла наговорити, але напевно все ж таки потрібно поговорити з Шео, тому що брехнею далеко не зайдеш.”
Двері неочікувано відчинились і в кімнату зайшла спочатку Маха, а за нею Шео.
— Олексо! Нарешті ти прокинулась, я вже почала турбуватись. Ерік вже отримав на горіхи. — Дівчина підійшла до ліжка та сіла на край.
— Пані, не потрібно було карати його, я сама погодилась, тому відповідальність на мені.
— Не називай мене пані, просто Шео. Доречі, ти хотіла мені, щось розповісти, але через поранення проспала день, я почала дуже турбуватися.
Маха мовчки відчинила дверцята на терасу та накрила маленький столик там та вийшла з кімнати. Ми мовчки провели поглядом жінку, після чого в двох сіли за стіл. Мені стало дискомфортно але все ж я прийняла рішення і почала свою розповідь.
— Ти напевно будеш на мене гніватись і можливо покараєш, але мовчати дуже складно.
— Олексо, ти лякаєш, я не думаю, що ти можеш щось таке погане зробити, щоб я тебе карала, тому не бійся та розповідай.
Я побачила у погляді Шео доброту та тепло від чого стало якось не по собі.
— З самого початку я вам не сказала правди, щодо моєї появи тут. В той день коли я з’явилась в вашому світі, мене зустрів дракон, який назвався Шаком… — Шео слухала мою історію та не перебивала, часом дивувалась — і ось я тут але я не можу більше мовчати, і хочу дійсно допомогти.
Шео деякий час сиділа мовчки замислившись, здавалося наче вона ніяк не відреагувала на мою розповідь, її обличчя залишалось добрим від чого я зовсім не розуміла, що робити далі. І раптом…
— Я дуже рада, що ти нарешті осмілилась розповісти. Насправді я знала і не збираюсь тебе карати чи садити до в’язниці.
Коли я почула її слова то відчула здивування але в той час спокій.
— І розумію бажання нам допомогти але це дуже давній конфлікт, який на жаль породив дуже багато чудовиськ у цьому світі. Я звісно не проти твоєї допомоги, але не впевнена, що комусь по силах вирішити це все.
