Крізь терени структуралізму та відмову від останнього, на користь сучасного постструктуралізму, Леві-Стросс шукає те, як же зароджуються міфи індіанців, або ж казки, наприклад, колоніальних Французів. Саму тему обмеженого міфічного поля, яке завжди переповнене смислами я вже згадував в повноцінному відгуку на цю книгу. Зараз же пропоную просто насолодитися короткою версією одного з багатьох міфів, як з'явився Місяць. Точніше, як з'явився Місяць, що був початково канібалом.
У давнину, кажуть нез-персе, Місяць жив на Сході і світив удень так само, як зараз Сонце. Але його жар був надто сильним: він поглинув землю і вбив усе живе. Більше того, Місяць мав канібальські апетити; його син полював для нього і щодня приносив йому людські трупи, в яких Місяць відрізав яєчка. (За іншою версією, Місяць готував трупи, відрізавши їм яєчка, які їв сирими).
Койот, який жив на Заході, хотів покласти край цій злочинній діяльності. Під приводом старих дружніх чи родинних зв'язків він пішов поговорити з сином Місяця, запропонував потримати спис, поки той питиме з дуже холодного джерела. Тоді Койот і вбив його. Він переодягнувся в інший одяг набув вигляду небіжчика; таким чином, він приніс Місяцю тіло свого сина. За звичкою, Місяць швидко з'їв яєчка, які здалися йому занадто міцними на смак і навіть трохи гіркими.
Місяць був товстим старим чоловіком. Він жив у наметі з розкішними прикрасами. Койот вирішив їх вкрасти. Вночі він забрав їх й пішов, але на світанку прокинувся перед наметом Місяця і, за однією з версій, «навіть не встиг пройти через кільце навколо Місяця». Він зазнавав таких невдач кілька разів поспіль. Щодня дивуючись, що Койот спить біля його порогу, Місяць зрозумів, що це не його син. За різними версіями, обидва персонажі порозумілися, і в деяких випадках примирилися, в інших — Койот обезголовив Місяць до того, як той встиг виявити, що він самозванець. Але висновок скрізь однаковий: «Після цього, — сказав Койот Місяцю, — ти більше не будеш вбивати, але будеш давати світло для подорожі вночі».
