Оригінально публікація на ЖЖ від 25.11.2019.
Особливо проблемною при транскрипції вірменської є передача голосної фонеми [ə] (ը), яка у вірменській орфографії зазвичай не позначається літерою, за винятком початку, кінця слова та при поділі слова для перенесення на новий рядок, але обов’язково вимовляється при збігу кількох приголосних. Тож поширена передача вірменських прізвищ Մկրտչյան, Բդոյան, Տրդատյան як Мкртчян, Бдоян, Трдатян є некоректною з точки зору оригінальної вимови та незручна для мови-акцептора. У таких випадках рекомендовано вставляти епентетичний голосний [ɪ], себто літеру И (Микиртич’ян тощо).
Традиційно у більшості вірменських прізвищ перед суфіксом -ян, попри вимову, не використовується розділовий знак м’якшення або апостроф. Проте після шиплячих, щоби уникнути спотворення, рекомендовано ставити розділовий знак: Мануш’ян, Макіч’ян (рос. Манушьян, Макичьян) тощо.
Вжитку апострофа вимагає й власне український правопис (як старої, так і нової редакції), оскільки в оригіналі не йдеться про м’якість шиплячих, а українські шиплячі стверділі: Քարտաշյան [kʰɑɾdɑˈʃjɑn] — Кардаш’ян.
Джерела рекомендацій:
Хачатрян Амалія. Фонемна система вірменської мови і деякі питання транскрипції // Լրաբեր հասարակական գիտությունների. — 1973. — Т. 5. — С. 31-40.
С. Б. Тош’ян. «Н. А. Вартапетян. Довідник з російської транскрипції вірменських імен, прізвищ і географічних назв» // Вісті Академії Наук Вірменської РСР. — 1962. — № 12. — С. 117-121.
