Не люблю слово бісить,
Але, на жаль, такі зараз часи.
Багато різної інформації доходить
І мало в ній желанної краси.
Не люблю слово бісить,
Бо чутно тут зв'язок з страшним лукавим.
Але як же ще сказати про нанасить в світі,
Коли світ став як ніколи весь кривавий.
Не люблю слово бісить,
Але честь у людях поступово утікає.
На заміну їй приходять лють, ненависть,
Бридкі слова і все це душу обпікає.
Просто прикро бачити це все.
В твоїх дитячих мріях були квіти і милі літачки,
А тут лиш муки розривають нещасне серце
І все це бачать зовсім безтурботні малючки...
Може це світ нас так холодним душем обливає,
Але замість води на нас Бог криваво рясно дзюрить.
Хто зна, може так він на нас злобу свою зливає,
Та все одно не покидає відчуття, що мене це так само люто бісить...
Можна лити сльози, можна рвати на собі волосся,
Можна матюкати та лаяти все навкруги -
Вже зараз люди і самі готові у свої руки брати батоги.
Але чесно - і це мене бісить до глибини душі.
Хтось взагалі на все забив довкола.
Кричить: "Я - реаліст, мені все і так тут зрозуміло",
Але ж у світі все не так-то просто.
І до пори до часу ти бездіянний, але колись і до тебе демони постукають в ворота.
Я поважаю всіх, кому ще не байдужий цей огидний світ.
Ладні вони ніколи не лягати,
Усім довкола як можливо помагати.
Я вірю, що саме на них тримається цей мерзенний наш прогнивший вже всесвІт.
Я просто злюсь, душу в тілі розриває.
Не буду я себе кудись тут визначати,
Просто скажу, що мені воно тут зовсім не байдуже.
І хоч я не злий, але мене це люто бісить.
Може я фанатик, може перечитав фантастичних я книжок,
Але якщо не всіх, то хоча б когось
Справедливість ладна покарати
І забрати якраз недостающий той боржок...
