Друкарня від WE.UA

Не всяка дурість від росіян

Оригінальна стаття: https://ueartemis.wordpress.com/2021/01/19/не-все-росіяни/

Оригінально публікація на ЖЖ від 19.01.2021.

При всій моїй прихильності до ПЦУ і її предстоятеля, не можу промовчати, коли з політичного мотиву поширюють неправду. Мова про оцю заяву:

У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували нібито «традиційних» масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідження про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов’язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя

— Не традиція і гріхи не змиває: ПЦУ розвіяла міф про необхідність пірнання на Водохреще.

На противагу наводжу уривок інтерв’ю з представником академічної фольклористики:

Звичай пірнати в ополонку (звичайно, не голяка, а у вбранні, як, зрештою, і на Поливаний понеділок) фіксується по всій території сучасної України (до речі, є цей звичай і в інших християнських слов’янських народів, зокрема, болгар, сербів, македонців) щонайменше з першої третини ХІХ століття – відколи почались етнографічні дослідження. Згадки про нього зустрічаються у працях Михайла Максимовича й Павла Чубинського, а також польського етнографа Оскара Кольберґа. Водночас, річкове купання зовсім не було обов’язковим: у селах без водойм поблизу йшли обливатися до криниць. Гуцули ж мали звичай умочувати в освячену воду лише постоли – аби в році, що настав, не мати проблем із ногами.

— Олена Чебанюк (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України).

Водохреще на правому березі Дніпра у Києві. 1910-ті роки.

Не всяка дурість має російське походження.

Однак дійсно — гріхи не змити водою, навіть свяченою. Всепрощення буває в житті християнина лише раз — під час одноразового хрещення. Тому пірнати є сенс лише з міркувань моржування й поваги до традицій. Сакрального сенсу в тому дійстві нема.


Update: Стаття по темі: “Чи купалися українці на Водохреще?“

Павло Чубинський, який у 1870-х роках очолив широкомасштабні етнографічні експедиції  українськими губерніями Російської імперії, описав купання в одному із сіл Канівського повіту: “Після водосвяття деякі молоді селяни купаються в ополонці, для здоров’я, а інколи стріляють по кілька разів у повітря і таким чином “очищення від гріхів світові сповіщають”. 

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
М. М. Безрук
М. М. Безрук@UeArtemis

Аматор мовознавства

150Довгочити
11.9KПерегляди
42Підписники
Підтримати
На Друкарні з 18 квітня 2023

Більше від автора

  • An ‘Elseworld’: A Russian Ukrainian Witcher

    I planned to publish this article near to the release day of the “Cyberpunk 2077”. The article is inspired by numerous pictures with cyberwitcher Geralt, which were drawn by fans of the “CD Projekt RED” during anticipation of the game.

    Теми цього довгочиту:

    Witcher
  • Борщ і культура 2

    Про українські витоки російських борщів. Переклад заміток в’язня сумління історика-кулінара Павла Сюткіна, частина 2-га.

    Теми цього довгочиту:

    Борщ
  • Суть причастя

    Містичний аспект християнського причастя несподівано має старозавітне підґрунтя.

    Теми цього довгочиту:

    Християнство

Це також може зацікавити:

Коментарі (1)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: