Не всяка дурість від росіян

Оригінально публікація на ЖЖ від 19.01.2021.

При всій моїй прихильності до ПЦУ і її предстоятеля, не можу промовчати, коли з політичного мотиву поширюють неправду. Мова про оцю заяву:

У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували нібито «традиційних» масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідження про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов’язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя

— Не традиція і гріхи не змиває: ПЦУ розвіяла міф про необхідність пірнання на Водохреще.

На противагу наводжу уривок інтерв’ю з представником академічної фольклористики:

Звичай пірнати в ополонку (звичайно, не голяка, а у вбранні, як, зрештою, і на Поливаний понеділок) фіксується по всій території сучасної України (до речі, є цей звичай і в інших християнських слов’янських народів, зокрема, болгар, сербів, македонців) щонайменше з першої третини ХІХ століття – відколи почались етнографічні дослідження. Згадки про нього зустрічаються у працях Михайла Максимовича й Павла Чубинського, а також польського етнографа Оскара Кольберґа. Водночас, річкове купання зовсім не було обов’язковим: у селах без водойм поблизу йшли обливатися до криниць. Гуцули ж мали звичай умочувати в освячену воду лише постоли – аби в році, що настав, не мати проблем із ногами.

— Олена Чебанюк (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України).

Водохреще на правому березі Дніпра у Києві. 1910-ті роки.

Не всяка дурість має російське походження.

Однак дійсно — гріхи не змити водою, навіть свяченою. Всепрощення буває в житті християнина лише раз — під час одноразового хрещення. Тому пірнати є сенс лише з міркувань моржування й поваги до традицій. Сакрального сенсу в тому дійстві нема.


Update: Стаття по темі: “Чи купалися українці на Водохреще?

Павло Чубинський, який у 1870-х роках очолив широкомасштабні етнографічні експедиції  українськими губерніями Російської імперії, описав купання в одному із сіл Канівського повіту: “Після водосвяття деякі молоді селяни купаються в ополонці, для здоров’я, а інколи стріляють по кілька разів у повітря і таким чином “очищення від гріхів світові сповіщають”. 
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
М. М. Безрук
М. М. Безрук@UeArtemis

Аматор мовознавства

6KПрочитань
8Автори
37Читачі
Підтримати
На Друкарні з 18 квітня

Більше від автора

  • Кохайтеся, чорнобриві, та не з…

    Серед творів Грабовського існує одна поема, котру, як на мене, літературознавці несправедливо обділяють увагою. Йдеться про “Текінку” (себто туркменку).

    Теми цього довгочиту:

    Українська Література
  • Ранній Сапковський

    Чи знали ви, що Сапковський писав оповідання і до "Відьмка"?

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Росіяни вдарили по дитячому майданчику у Харкові

    Cьогодні, 8 травня 2024, росіяни вдарили по спортивному майданчику біля школи, куди ходила дочка мого товариша. Троє дітей поранено, двоє у тяжкому стані. Серед них і друг доньки мого товариша. Прохання за змоги допомогти гривнею сім'ї постраждалого: картка 5168752082558423.

    Теми цього довгочиту:

    Волонтерство

Вам також сподобається

Коментарі (1)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається