Пісня дібров — Павло Дерев'янко

Вовча стежка, що вела героїв понад 10 років, добігла кінця. Дуже важко прощатися з направду чудовим, нашим фентезі made in Ukraine. “Пісня дібров” —  третя частина трилогії Litopys Siroho Ordenu — стала розгадкою, ключем до всіх недосказаних, незрозумілих, навмисно прихованих моментів історії характерників.

Коли я бралася її читати, очікувала зовсім іншого. Здивувалася, що Темуджина вбили на самому початку. Про що йтиметься далі? Уявляла, як герої битимуться за землі Гетьманату, а тоді зійдуться в нерівному бою з істотами Потойбіччя. Припускала, що Северин ковтне всесильний смарагд, щоб кинути виклик Володарці. Думала, що Орден відродиться з попелу, а Буда знову прийматиме галасливе товариство характерників і джур. Але сталося інакше. Автор розвернув історію на 180 градусів, зробив її дуже особистою історією месників, при цьому навіть більш масштабною в розрізі часів та епох, ніж я могла уявити.

Товстунець на 600 сторінок — синергія чудового стилю автора і приголомшливого сюжету. Як написав Дерев'янко в післямові, за задумом, кожна частина мала перевершувати попередню. Йому це вдалося.  

Інколи події в книзі була надміру жорстокими або занадто відвертими. Чого лише вартує страта “божих воїнів” на палях. Та смерть чигає тут не лише на поганців. Разом із книгою завершуються лінії життя багатьох героїв, що стали для читача рідними. Щойно автор розкрив минуле персонажа, щойно дав прочитати його потаємні  думки, як приходив час прощатися.

Не знаю, скільки разів сльози не давали дочитати сторінку. Плакала за Катрею, яка рятувала доньку ціною життя. Відчувала щем від загибелі зграї вовків разом із альбіносом Максимом. Проводила сумні паралелі з війною вигаданою та війною реальною, і душа боліла за Київ в оточенні ординців. Сумувала за улюбленим героєм — Пилипом, який пішов на героїчну самопожертву, щоб врятувати країну і нарешті вбити Звіра в собі. 

Фінал перевершив очікування. Настав час героям і читачам дізнатися справжню історію походження Ордену характерників. Не ту, яку зелені джури чують від осавул та вчителів. Северин, Гнат і Ярема дізнаються правду з вуст того, хто особисто знав характерника Мамая, хто власноруч створив із нього першого перевертня. Настав час змиритися, що загибель Ордену неминуча і навіть логічна. Настав час зняти прокляття та знищити сувій з кривавими підписами.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Катерина Василенкова
Катерина Василенкова@katerynav

Блог про книги

911Прочитань
30Автори
16Читачі
Підтримати
На Друкарні з 7 червня

Більше від автора

  • Місто дівчат — Елізабет Ґілберт

    “Місто дівчат” — про Нью-Йорк 40-50-х років минулого століття. Авторка вивчила тонну літератури, провела десятки годин за розмовами з людьми, які знали “той самий” Нью-Йорк. Тому історія вийшла не надто вже вигадана, а багато в чому правдива.

    Теми цього довгочиту:

    Рецензії
  • Перше знайомство з Іспанією: Валенсія

    Валенсія — класне туристичне місто. Тисячі відпочивальників приїжджають сюди, щоб насолодитися теплим Середземним морем. Саме у Валенсії відбулося моє перше знайомство з Іспанією. Деякі спостереження за життям в іспанському місті я залишу тут.

    Теми цього довгочиту:

    Подорожі
  • Покинь, якщо кохаєш — Коллін Гувер

    Я розумію тих, хто любить цю книгу. І розумію тих, хто ненавидить її. Але, швидше за все, я належу до табору перших. Чому? Напишу про це нижче — зі спойлерами.

    Теми цього довгочиту:

    Рецензії

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається