Метро. Відійшов потяг. Несуться люди в різні боки. Ненавиджу!
Сльозиться хлопець коханій на грудях. Ведуть милу бесіду друзі. Тьфу!
Всі працюють в телефонах, мчать на зустрічі, читають книги - а ти просто їдеш на пари! Твою мать!
Розвалити б цю колону на шматки, щоб камінці повилітали! Ну я ж не зовсім придурок, трісне тут тільки мій жалюгідний гонор об бетон!
Знову в рамках, знову я жертва суспільного буття, коли ж це закінчиться...
***
Люди ловлять погляд хлопця і пришвидшують крок. Здається, що кожного він готовий роздерти, як дві собаки клітку.
Деякі смільці кидають йому виклик. Але згодом байдуже відправляють глазниці у нове блукання.
Прибуває потяг.
***
Фууух. Довгий видих. Лють потроху відступає. Та каталізатор вже запущено. Новий етап розпочато.
