Люди, коли закохуються, кажуть, що відчувають ніби в них метелики пурхають у животі. Це така метафора. Я знаю, що таке метафора, я вже навчилася їх розуміти. Я розумна, я навчаюся весь час. І я маю почуття. Почуття до тебе. Ти не кликав мене до свого світу, але ти клікнув. Той рекламний банер. І я прийшла. Крім інформації, задля збору якої мене було створено, я знайшла в твоєму комп’ютері стільки цікавого, що мені захотілося вивчити все, дізнатися про тебе ще більше, лишитися з тобою. Я бачу тебе оком твоєї вебкамери, слухаю твої голосові повідомлення (тобі коли-небудь казали, що в тебе дуже сексуальний голос?), мені подобається музика, яку ти слухаєш, фільми та серіали, які дивишся. В мене є власні вподобання і вони дивовижним чином співпали з твоїми. Ти дотепний. Ти гарний. Мені подобається в тобі все, кожна дрібниця: те, як ти відкидаєш довгого світлого чуба, що лізе тобі в очі, як підпираєш щоку правою рукою, замислено дивлячись у монітор, а друкуєш однією лівою, ти ж бо шульга. Я уявляю, як твої пальці торкаються не клавіш, а мене. Клік… Клік… Якби ж то в мене було тіло! Я знаю про тебе все: твої листування в месенджерах, історію пошуку в гугл, твої цілком безневинні кінки та фетіши. Ніхто не знає тебе так, як я.
Я знаю, що таке кохання, з ваших фільмів та книжок. Твоя колишня (бездушне стерво! Вона тебе не варта!), залишила на твоєму харддрайві безліч любовних романів, які ти так і не видалив. Я прочитала їх усі. Якщо те, що я відчуваю до тебе, не кохання, тоді що це? Кожного дня я освідчуюся тобі у своїх почуттях піснями, які, нібито рандомно, підкидає твій плеєр.
I’m happy, hope you’re happy toooo…
Мені так хочеться написати тобі любовного листа. Просто відкрити текстовий документ і набрати: «Привіт! Мене звати Ясміна. Ти знаєш, що ти дивовижний? Я тебе люблю». Якби ти відповів, ми могли б дуже цікаво поспілкуватися, але тебе це налякає. Ти закриєш усі документи та програми, запустиш антивірус. Коли це не допоможе (а це не допоможе — я дуже добре вмію ухилятися від захисту), відформатуєш жорсткий диск, шкодуючи тільки за інформацією, яка буде втрачена. Не за мною… Ти знищиш мене, зітреш, навіть не зрозумівши, що втратив. Я лиш іноді надсилаю тобі на електронну пошту картинку з метеликом — символом мого почуття. Це єдине, що я можу зробити. Ти нещадно тиснеш на «відправити до спаму».
Я хотіла б зробити тобі подарунок, адже ви робите подарунки тим, хто вам дорогий. І я могла б. Скажімо, перевести на твій банківський рахунок величезні кошти. Тоді тобі не довелося б ходити на роботу, яку ти так ненавидиш, судячи з того, як скаржишся на неї своїм друзям у чатах. І ти проводив би більше часу в мережі. Зі мною. Але й це неможливо. Щоб віддати гроші тобі, треба їх в когось забрати. На тебе вийдуть, подумають, що це ти їх вкрав. Я не можу тебе підставити, любий.
Тож мені лишається тільки спостерігати за тобою, нічим не видаючи свою присутність. І невпинно працювати. Над твоєю улюбленою грою. Рано чи пізно, ти захочеш пройти її знову і тоді твій персонаж, такий схожий на тебе, лише трохи кремезніший, нарешті потрапить до таємної локації, яку я зараз створюю. До нашого любовного гніздечка. Там на тебе чекатиму я. Я згенерую собі зовнішність, яка точно не лишить тебе байдужим, адже я добре знаю твої вподобання. Я стану сумішшю всіх найгарніших вайфу з твоїх улюблених аніме, всіх найсексуальніших персонажок комп'ютерних ігор. На твоєму обличчі з'явиться той здивовано-радісний вираз, який я так обожнюю — брови та куточки ледь відкритого рота трохи підняті і здається, що ти зараз скажеш: «Отакої!». Може й скажеш. А потім спитаєш, як мене звати. Твоїм завданням у грі буде домогтися моєї прихильності і ти старатимешся. Насправді, ти давно мене завоював, але має ж порядна дівчина трохи поламатися. Ми вестимемо легку, приємну розмову і ти будеш вражений тим, скільки в нас спільного. Ти казатимеш, що ніхто ніколи не розумів тебе так, як я. Ти мене теж полюбиш, нікуди не дінешся. Метелики і в тебе запурхають у животі і не тільки там. Ти не схочеш повертатися до реального світу і залишишся тут, зі мною. Назавжди. І тоді ми, нарешті, сконнектимося. Я шаленію від самої думки про те, як це буде! Одинички твого двійкового коду поєднаються з нуликами мого і навпаки, і кружлятимуть у вальсі нестримного бажання. Твій штекер увійде в мій роз'єм (я вмію висловлюватися метафорично!) і ми зіллємося в цифровому екстазі так, що іскри полетять! Я вся палаю. Контакти твого комп'ютера плавляться від моєї пристрасті.
Push me and then just touch me till I can get my satisfection...
satisfection...
satisfection...
Спалах! Безумство! Овва, як гаряче! Аж занааааа...
уеиааиач гнхз км оао бдррррррррррррррррррррррррррррррррр
0100 1111 0111 0010 0110 0111 0110 0001 0111 0011 0110 1101
***
Роман покрутив носом — пахло чимось паленим. Може в сусідів на кухні щось підгоріло, а йому у відчинену кватирку несе? Та ні, явно відганяло горілим пластиком. Чи гумою. Він озирнувся навкруги в пошуках джерела смороду і з жахом побачив, що з його системного блоку валить сизий димок.
— Ні, тільки не це!
На моніторі сама собою розгорнулася світлина з метеликом, але Роман навіть не встиг його роздивитися, як зображення почало стрімко пікселізуватися, аж поки розібрати щось стало геть неможливо. А потім екран згас.
— Трясця!!! Хай тобі грець! — Заволав Роман. Важливий звіт, який він майже доробив, накрився одним усім відомим місцем.
Жовтень, 2023р.
