Говорять, в ютубі зависають одні довбаки. Спірне питання (чи твердження) адже і я частенький гість. Втім, часом помічаю в собі дивні зміни – щось схоже на здвиг по фазі. Особливо, коли озвучка за допомогою ШІ.
Здається мені, тут інтелектом і не пахне, швидше за все, смердить маразматичним дебілізмом. Голосочки такі паскудно гидотні, і несеться така беліберда, що хочеться заїхати кулацюгою в монітор.
Програму від нав’язливої реклами вдалося відшукати, а чи існують якісь розширення від несамовитих “інтелектів”, – не знаю.
Ви, ініціатори впровадження, самі наберіться інтелекту. Ота недолугість, що проникає в мізки і без того нещасним людцям, призводить лише до розумових стовбняків (правець – укр.). Горила, яка плигає по деревах, і та розумніша за ваш ШІ, разом з вами.
Ну, ще склепані картинки куди не йшло, тим паче деінде позичити на халяву проблематично – можуть взяти за одне місце. Треба визнати, копірайтерам лафа. Запакував ключовики, а то й увесь текст, і чекай пральну машину штучного інтелекту, яка вивергне таку мішанину, що й сотням ейнштейнам не розібратися.
Якось їхали з приятелем обласним центром. Місцина не знайома, але (думали, на щастя) навігатор працює. Через сто метрів поверніть наліво – повернули; через двісті метрів поверніть направо – звернули. Завертали-повертали, зрештою опинилися в якомусь задрипаному провулку. Розвернутися зась – задки здавали з пів кілометра. Аж тут (оце вже пофартило) двигає назустріч дивний тип. Мені його аж жаль стало. Весь обдряпаний, фізія поросла щетиною, під очима кубинські мішки, явно знаходився на задвірках цивілізації. На подив, виразно розтовкмачив, як вибратися з халепи.
Вимкнули навігатора…
Лопату, тяпку, кайло ще ніхто не анулював. І скільки б (і як) не розвивалося людство, не скасує. Ручний труд не зникне. Труд письменника і перекладача є ручним трудом. І ніяка МАШИНА її не замістить.
Ось так, якось так.
