Замітка 2017-го року, опублікована на ЖЖ 24.02.2022.
Відвідав 9 вересня 2017 року дуже дивну презентацію альманаху молодих українських авторів. Дивну тим, що на ній не можна було придбати сам альманах.
Збірка позиціонувалась як якась альтернатива вже наявному укрсучліту, проте я не відчув декларовану відмінність зачитаних творів.
А от якість була присутня. Що не дивно, адже оповідання (більшість безсюжетні, подібні до есе) були дібрані всеукраїнським конкурсом. Він відбувся весни 2017-го. Шкода, що я не знав, інакше б спробував свої сили.
Особливо запам’яталася доволі зухвала, як для автора-початківиці, еротика. Заради неї я б купив, та нічого.
Примірників, як мені здалося, не вистачило навіть на присутніх авторів.
Попри такий дефіцит, того дня я не лишився без нових книжок. Купив собі доволі неординарну пару: мемуари Скоропадського (так, я знаю, що є в мережі — маю файлик) та новелізацію фільму по коміксу — «Валеріана та місто тисячі планет».
«Валера» річ третинна, але має добрі відгуки. Паче стрічка мені, як то кажуть, зайшла. Тож чому б ні? Проте, на превеликий жаль, «Валеру» згодом доволі швидко закинув, бо було аж надто нудно читати вже відомий сюжет і вже бачені сцени.
Скоропадський же це, IMHO, просто must-have для українця, як «Кобзар». All hail to the hetmat!
Єдина прикрість: мемуари стали на поличку в довгу чергу до прочитання. Навіть не уявляю, коли дійду до них.
Посилання на електронну версію альманаху «СУП» («Сучасна українська проза»).
