Неділя видалася одурманеною
Коли за столом сиділа ти, ніжний коктейль, в апельсиновому підніжжі
Тонко пронизував бесіду, коли гітара підвішена, на смуток чорнобривого музиканта
Пластинки - епох двадцятих, поринають вперше, у дорозі
Булсара, Курта, Джексона
Під ногами скрип у тривалості переходів
І в посмішці чужій, приголубленій тобою
Почув я, - вислів нетутешній, такий чуйний, дослівно чужини, з відчуттям слідів,
Цінникової згадки, звичайного візиту
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
жартуючи, ти кинула один-єдиний погляд зі світлини...
“... Можливо це хайку, а може й ні – якесь воно аж надто складне, – відповів Джафі. – Справжнє хайку просте, як вівсяна каша, і водночас змушує бачити те, про що в ньому йдеться. Як ось це, мабуть найгеніальніше, написане Шікі: На мокрих лапках / Горобець / Стрибає ґанком..."
жартуючи, ти кинула один-єдиний погляд зі світлини...
“... Можливо це хайку, а може й ні – якесь воно аж надто складне, – відповів Джафі. – Справжнє хайку просте, як вівсяна каша, і водночас змушує бачити те, про що в ньому йдеться. Як ось це, мабуть найгеніальніше, написане Шікі: На мокрих лапках / Горобець / Стрибає ґанком..."
