Неділя видалася одурманеною
Коли за столом сиділа ти, ніжний коктейль, в апельсиновому підніжжі
Тонко пронизував бесіду, коли гітара підвішена, на смуток чорнобривого музиканта
Пластинки - епох двадцятих, поринають вперше, у дорозі
Булсара, Курта, Джексона
Під ногами скрип у тривалості переходів
І в посмішці чужій, приголубленій тобою
Почув я, - вислів нетутешній, такий чуйний, дослівно чужини, з відчуттям слідів,
Цінникової згадки, звичайного візиту
Наші риси, інколи складно читати, коли мимоволі минаємо мрії дитячі, - недопустимі увагою та знаками, але згадка живе, коли сльза піде на аркуш забутого листа.
Вірш описує спогади про творчий процес, де фізичні дотики до фарб і полотна переплітаються з болем і ніжністю, відображаючи емоційну глибину ліричного героя. Через сни та рани він шукає натхнення й любов, занурюючись у мистецтво.
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
Весна, на небі світить яскраве сонце Його промені заглядають у моє віконце, На мене вони ласкаво споглядають Мені прокинутись допомагають.
Суб'єктивна розлога рецензія на філь Тараса Томенка "Будинок Слово. Нескінчений роман". Дана рецензія - лише думка зі сторони автора, ви завше маєте право самі вважати яким вийшов цей фільм. Авто не несе на меті кого-небудь образити чи захейтити.
Весна, на небі світить яскраве сонце Його промені заглядають у моє віконце, На мене вони ласкаво споглядають Мені прокинутись допомагають.
Суб'єктивна розлога рецензія на філь Тараса Томенка "Будинок Слово. Нескінчений роман". Дана рецензія - лише думка зі сторони автора, ви завше маєте право самі вважати яким вийшов цей фільм. Авто не несе на меті кого-небудь образити чи захейтити.
