Неділя видалася одурманеною
Коли за столом сиділа ти, ніжний коктейль, в апельсиновому підніжжі
Тонко пронизував бесіду, коли гітара підвішена, на смуток чорнобривого музиканта
Пластинки - епох двадцятих, поринають вперше, у дорозі
Булсара, Курта, Джексона
Під ногами скрип у тривалості переходів
І в посмішці чужій, приголубленій тобою
Почув я, - вислів нетутешній, такий чуйний, дослівно чужини, з відчуттям слідів,
Цінникової згадки, звичайного візиту
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
