Оригінально публікація на ЖЖ від 13.07.2020.
Вирлоок — персонаж слов’янської міфології. Вирлоока змальовують як високу однооку істоту з головою, вкритою шерстю, плечима у піваршина і костуром. У казках він виступає вбивцею-руйнівником, який нищить усе, що трапляється на шляху.
Переглядаючи старий радянський мультфільм «Верлиока», чи здогадувалися ви, що дивитесь екранізацію української народної казки?
Попри великоросійський антураж мультику, казка про слов’янського циклопа була записана у «Південній Росії», що в часи Імперії значило «на Україні». Записав її для збірки Афанасьєва «Народні російські казки» Микола Тихорський, — за визначенням Великої бібліографічної енциклопедії, малоросійський белетрист.
Текст казки рясніє українізмами, чим видає своє походження: «От вам казка, а мені бубликів в’язка» замість великоросійського «хто слухав — молодець», звертання «добродію» тощо. Надто, ім’я потвори, незрозуміле в рамках російської мови, цілком прозоре для україномовного.
ВИРЛООКИЙ, а, е, розм.
1. Який має випуклі, витріщені очі. Одна вирлоока, насуплена дівчинка викрикнула: — Все одно вчитися не буду! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 58); Старий вирлоокий Вергун, пам’ятаючи наказ курінного, ні на хвилину не відпускав від себе Дикуна (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 84); На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба і вбирала в широкий рот ноженята дрібної пташки (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 148).
2. рідко. Випуклий, витріщений (про очі). І з виду він [кат] більш походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо (Олекса Стороженко, I, 1957, 375).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 472.
Українською мовою «Вирлоок» був виданий у 2006 році у збірці «Зачароване місце», укладеній Юрієм Винничуком.
Тихорський, М. Вирлоок // Зачароване місце: Українська літературна казка / уклав Юрій Винничук. — Львів : Піраміда, 2006. — 412 с. — (Піраміда казок) — ISBN 966-8522-93-1.