Світ внутрішньої автоматизації — це окрема реальність. В ньому є свої платформи, свої “кращі практики”, своя логіка розвитку. Іноді здається, що це паралельний світ, який дуже рідко стикається з сучасною розробкою.
BAF (як і 1С) — це про облік, форми, документи, тисячі метаданих і платформи, які живуть за своїми законами. Там можна бути хорошим спеціалістом, мати досвід у великих проєктах і все ще відчувати себе ізольованим від “нормального” девелопменту.
Рано чи пізно приходить думка:
А що далі? Це максимум?
І десь поруч миготить інший світ — Python, FastAPI, CI/CD, open-source, pet-проєкти, спільнота. Там говорять іншою мовою — не лише в плані синтаксису, а й у філософії підходу: відкритість, прозорість, гнучкість. Контраст — разючий.
Цей блог — про перехід.
З закритої екосистеми в відкриту.
З legacy-платформи у світ коду, який живе не лише в межах облікової системи.
З умовного комфорту — в зону росту.
Тут не буде курсів "вивчи Python за 21 день". Це буде хроніка: що не працює, що дивує, які речі болять, і які — нарешті надихають. Це буде шлях програміста, який вирішив стати розробником.
Можливо, це теж звучить трохи пафосно. Але якщо чесно — хочеться просто зрозуміти, а як воно там, по той бік коду?
