Передмова від автора - це моя перша рецензія, тому дуже перепрошую, якщо щось я сказав не так, чи десь помилився.
О берег хмарні хвилі б’ють,
Два сонця в озері тонуть,
Довжаться тіні
У Каркозі.
Там чорні зорі в дивну ніч
У небі місяців опріч,
І все ж дивніша
Та Каркоза.
Пісні загублених Гаяд,
Де в’ється дрантя Короля,
Помруть нечувані
В Каркозі.
Душа моя, мій голос вмер,
Помруть у тиші пісні сфер,
Як сльози висохлі
В Каркозі.
Пісня Касільди з «Короля у Жовтому»
Акт І, сцена друга
Роберт Вільям Чéмберс, іноді Чамберс (англ. Robert William Chambers; 26 травня 1865 — 13 грудня 1933) — американський письменник і художник. Автор фантастичних романів та оповідань, зокрема, готичної збірки "Король у Жовтому", про яку піде сьогоднішня розмова. Про його талант до літератури жахів, "химерного та несказанного" дуже влучно висловився Говард Філіпс Лавкрафт у листі до свого близького друга та колеги Кларка Ештона Сміта: "Чемберс схожий на Руперта Хьюза і декількох занепалих титанів - наділений правильними мізками й освітою, проте повністю відвик їх використовувати". Чому автор міфів Ктухлу так вважав - розкажу пізніше.
Тепер поговоримо про саму збірку - вона стала другою літературною працею письменника після роману про життя богеми In the Quarter («У кварталі») (друком роман вийшов у 1894-му, а збірка "Король у Жовтому" на рік пізніше - у 1895-му). Ця збірка настільки сподобалась вище згаданому Лавкрафту, що він на основі книги "Король у Жовтому" придумав свій не менш легендарний "Некрономікон".
Цикл оповідань можна умовно поділити на дві частини - перша якраз і розповідає про світ "Короля у Жовтому". Згідно з ними, у нашому світі була написана книга з однойменною назвою. Критики й прості люди її високо оцінили, називаючи найкращою книгою, яку коли-небудь написали й напишуть. Але є одна цікава деталь - емоції, які викликає "Король у Жовтому" настільки справжні та сильні, що люди поступово втрачали розуму, читаючи її. Така доля і спіткала головних героїв першої частини оповідань. З них мені сподобалося оповідання «Жовтий знак», оскільки там +- розказують про сам всім цієї загадкової книги, а також воно виділяється на фоні решти– це не проста історія про якогось простого собі там Джона Доу, що знайшов "Короля у Жовтому", прочитав його і поїхав дахом. Ні - це цікавезна суміш містики, наукової фантастики і особистісної драми головного героя. А сюжет наступний - художник та його натурниця разом із кількома іншими персонажами бачать моторошні сни про дивного старого чоловіка. Можливо, сьогодні воно і виглядає простеньким, але як на 1895-тий рік жоволі потужно. Також в оповіданні фігурує Каркоза - легендарне погибле місто, яке вперше описав ще Амброуз Бірс в оповіданні "Житель Каркози", а згодом його використав Говард Філіпс Лавкрафт для свого пантеону Дервніх. Август Дерлет поселив у Каркозу Хастура - лавкрафтівського "Короля у Жовтому", але основний кістяк від Чемберса залишився. Тому виходить, що крім містичних книг, що зводять із розуму Роберт Чемберс породив одного із Древніх, а саме - Хастура. (Назва його також узята з оповідань Бірса).
А от друга частина мене дещо підвела, оскільки – це виключно реалістичні й при тому частково автобіографічні оповідання, написані Робертом Чемберсом на тлі його студентських років у Парижі. Вони також цікаві, захопливі, але це не те. Купуючи книгу "Король у Жовтому", я очікував містику, загадкове та потаємне, жах, який неможливо описати. І перша частина мене задовольнила, а от друга розчарувала наповненням, хоча самі по собі оповідання неймовірно цікаві, хоч і вони не про світ "Короля у Жовтому". І це не тільки підмітив я. Після публікації "Короля у Жовтому" Роберт Чемберс все більше та більше віддаляється від готичної літератури та містики, переходячи до історичних та любовних оповідань. Це зазначав і Лавкрафт у своєму есеї "Надприродній жах у літературі" та американський письменник Фредерік Купер, написавши: "Така кількість роботи Роберта Чемберса бісить, оскільки ми відчуваємо, що він міг так само легко зробити її краще".
Висновок. Я рекомендую прочитати "Короля у Жовтому" не тільки через це, що це цікаві та містичні оповідання у жанрі готики, містики та "літератури жахів", а і через те, що сам Роберт Чемберс є одним із найвидатніших американських письменників, що досі шанується самими жителями Штатів - його досі цитують, його твори передиваються, екранізовуються. Сама книга невелика (близько 200+- сторінок) і читається легко.
