На той світ і назад

Оригінально публікація на WordPress від 26.12.2022.

Нещодавно “Сафран” видав маньхву “Путівка в Потойбіччя” тайванської художниці Йовдзи. Будучи прихильником видавництва і поціновувачем східних коміксів, я, звісно ж, небарно придбав і прочитав “Путівку”.

Йовдзи. Путівка в Потойбіччя. Том 1 / Пер. із кит. О. Беспала. — К. : Сафран, 2022. — 196 с. ISBN 978-617-95123-6-0

Перший том складається з трьох майже самостійних історій. Перша й остання, відповідаючи назві, пов’язані з гостьовим візитом смертних на той світ. Між ними розташувалась пригода протилежної канви про привида на землі.

Перша історія “Путівки в Потойбіччя” лишає дивне враження. Перипетія з привидами малюків не змогла оминути присмаку шельмування жінки за аборт. На додаток другий головний герой кидає першого під автомобіль, що попри всі сюжетні “але” має не найкращий вигляд.

Однак взагалі комікс написано і намальовано цікаво й приємно. Малюнок, до речі, більш “японський”, ніж у “Берегині”. Автор не просто так за ходом дії постійно згадує японську мангу — видно вплив на стиль. Також на перших сторінках виразно відчувається “старосвітське” ручне виконання, про яке зазначено на маргінесі суперобкладинки (ні, це не мінус — лишень особливість).

Друга історія морально однозначна: класика, так би мовити, про студентку й нечесного викладача. Обидві нові героїні миттєво закохують у себе. Найкраща історія тому, до якої не хочеться прискіпуватись, та є одна вада.

Справа в тім, що автора трохи заносить у фіналах: як хлопцеві з першої пригоди пояснити своє воскресіння після ДТП, а дівчині з другої — вибух у кабінеті викладача? Рішення, звісно, поза кадром, що трохи негарно й ліниво.

Третя історія збентежила мене так само, як і перша. Автор, змішавши альтруїзм і тиск колективу, спробувала піддати критиці останній, але в підсумку вдарила однаково по обох. Тим паче, що реакція класу й старости не виглядає аж напрочуд неадекватною, адже на позір багатий школяр не захотів пояснювати однокласникам сімейні обставини.

Читаючи маньхву, вчергове відчув світоглядну різницю між японцями, європейцями і китайцями. Деякі зачеплені теми видались навіть злегка застарілими для західного суспільства: потреба бути ординарним (“нормальним”), кар’єризм, активізм піонерського штибу тощо. Та від мого “морального подиву” твір не стає поганим. Маньхва — чудове віконце до чужої культури і чужого суспільства.

Мені дуже сподобались персонажі й стиль художниці, тож чекатиму на нові томи.

P.S.: Примітки щодо японських творів із шьокаючою транскрипцією — біль.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
М. М. Безрук
М. М. Безрук@UeArtemis

Аматор мовознавства

6KПрочитань
8Автори
37Читачі
Підтримати
На Друкарні з 18 квітня

Більше від автора

  • Кохайтеся, чорнобриві, та не з…

    Серед творів Грабовського існує одна поема, котру, як на мене, літературознавці несправедливо обділяють увагою. Йдеться про “Текінку” (себто туркменку).

    Теми цього довгочиту:

    Українська Література
  • Ранній Сапковський

    Чи знали ви, що Сапковський писав оповідання і до "Відьмка"?

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Росіяни вдарили по дитячому майданчику у Харкові

    Cьогодні, 8 травня 2024, росіяни вдарили по спортивному майданчику біля школи, куди ходила дочка мого товариша. Троє дітей поранено, двоє у тяжкому стані. Серед них і друг доньки мого товариша. Прохання за змоги допомогти гривнею сім'ї постраждалого: картка 5168752082558423.

    Теми цього довгочиту:

    Волонтерство

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається