Гімн храму Кеш – це дуже особливий текст. Це – перша відома нам поезія. І їй понад чотири з половиною тисячі років. Звісно, це не те, що ми б зараз назвали “віршем”. Це – текст хвалебного гімну і виконувався він під музику. І гімн цей – для храму в місті Кеш, що був присвячений богині плодючості Нінтур. В тексті вона неодноразово згадується, так само як і покровитель міста бог Ашґі.
Нам може видатися дивним писати гімни храмам, але це була звична річ для шумерів. Храми часто мали власні імена і вважалося, що в них і справді проживають боги. Царі хвалилися будівництвом храмів і часто роки навіть іменували “Рік, коли цар збудував такий-то храм”.
Гімн виконувався під музичний супровід. Як звично для шумерських гімнів, він розділений на декілька частин, храмових пісень. Кожна з них розкриває певну тему. Гімн храму Кеш гарно структурований і не є просто бездумною хвалебною одою. В ньому можна знайти гарні порівняння, мальовниче зображення храму, а також реалістичний опис богослужіння. Але для того, щоб це все побачити треба мати перед собою легкий для читання переклад.
Такий переклад, на жаль, був відсутній. Я вирішив виправити це, зробивши літературний переклад на українську. Перекладацькі примітки я помістив після перекладу. Єдине, що скажу наперед – це те, що власні шумерські назви я описово перекладав для кращого розуміння тексту. До прикладу Нінтур я переклав як Праматір, а Ашґі – як Охоронець.
Саме заради цього тексту я і почав вивчати шумерську. Перекладаючи його, я намагався передати красу оригіналу і якомога більше наблизити його до сучасного українського читача.
Гімн храму Кеш
Велично, велично вийшов з храму;
Отець велично, вийшов із храму;
Велично, по-царськи вийшов з храму.
Отець підвів свій зір на всі землі,
А землі підвелись назустріч Отцю.
Усі чотири кути небес
Зазеленіли, як сад для Отця.
Кеш стояв з головою піднятою.
Коли Кеш підвівся над землями,
Отець почав прославляти Кеш.
Мудрість була його натхненням;
Слова плелись, як тонке мереживо;
На таблицях в руках її було написано:
Храм землі святої, бик грізний, уквітчаний.
Храм Кеш землі святої, бик лютий, оздоблений.
Пнеться з пагорбами, обнімає небо,
Пнеться високо до Богів Оселі,
Підіймає голову вище за гори,
Росте з Вічних Вод, як пагорби зелениться.
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня перша.
Храм чудовий в чудовому місці,
Храм Кеш збудували чудовому місці.
Мов човен царський, над небом пливе,
Мов човен осяйний, в неосяжне брама,
Мов човен небесний, освячує землю,
Мов човен наземний, над берегом лине.
Як віл – рвучий, як бик – ревучий.
Храм цей – серце серця землі,
З глибин його ллється життя Шумеру.
Храму мури тягнуться в небо,
Храму величність тягнеться в небо,
Храму вершина тягнеться в небо,
Храму райдуга тягнеться в небо,
Храму корона оточує небо;
Основа його – у Вічних водах,
Тінь його – оберігає землі.
Небом збудований, Отцем прославлений,
Словами мудрими Праматері напучений,
Храм Кеш рясніє плодами своїми.
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня друга.
Храм в небесах – моргів десять,
А при землі – моргів п’ять;
Храм в небесах – ланів десять,
А при землі – ланів п’ять;
Храм в небесах – зубр,
А при землі – олень;
Храм в небесах – лань,
А при землі – сарна,
Храм в небесах – лань плямиста,
А при землі – сарна струнка;
Храм в небесах – орел,
А при землі – лебідь;
Храм в небесах – сонця промені,
А при землі – сяйво місяця;
Храм в небесах – булава,
А при землі – сокира;
Храм в небесах – гора,
А при землі – джерело.
Храм в небесах – втричі більший!
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня третя.
Це воістину місто, воістину місто,
Хто знає серце його?
Храм Кеш – це воістину місто,
Хто знає серце його?
Серце його – це Звитяжці
В ньому велично випростані,
Що пророкують майбутнє
Й обряди справляють важливі.
Бики храму присвячені,
Жваво стадами гуртуються;
Багато жертовних биків
Потрібно для живлення храму.
Поправді багато овець
Потрібно для живлення храму;
Вівці з білосніжною вовною
Схиляють голови блеючи.
Самшитовою короною прикрашений,
Мов тополя стрункий та розлогий,
Росте й зелениться з пагорбами.
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня четверта.
Храму сяйво породжуючі –
Звитяжці в глибинах його,
Храму Кеш сяйво породжуючі –
Звитяжці в глибинах його.
Серце його – це Звитяжці
В ньому велично випростані:
Родючості Богиня в глибинах
Сидить змією звиваючись,
Праматір ця плодюча, велична,
Сприяє родючості в ньому;
Володар Жертовника керує
Й обряди у ньому провадить;
Охоронець міста звитяжний
З пожертвами коші приймає;
Провісник та Бог Пасовиськ
Із ними там теж проживає.
Олені храму присвячені
Голови свої схиляють.
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня п’ята.
Храм цей мов сонце над землею стоїть,
Мов стадо білих диких биків,
Що у степах пасуться.
Храм князем збудований,
В піснях та гімнах оспіваний.
Храм цей – серце серця землі,
З глибин його ллється життя Шумеру.
З воріт його лев променистий
Пазурі свої розпрямляє.
З воріт його володар великий
Править суди справедливі.
Храм, перед дверима якого
Землі широкі, кордони неозорні;
З дверного засува котрого
Бик дикий зістрибує;
В коморах котрого заповнених
Є кути неба й землі;
До насипів й схилів котрого
Водні Духи спираються;
Міцні стіни котрого
Скарби міста Ур зберігають.
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня шоста.
В храму осяйних глибинах – олтар,
В храму Кеш осяйних глибинах – олтар.
Володарі храму – Верховні Боги;
Слуги – жерці, що їм жертви приносять:
Цар, що розставив підношення в храмі;
Жрець верховний, сердечний, розвісив мотуззя;
Священнослужитель, що жезли розносить;
Його помічник, що воду несе;
Священник сідає в освячене місце;
Хористи готові співати стоять;
Музики вже б’ють в шкіряний барабан;
Усі гучно, гучно богів прославляють!
Роги биків диких лунко гудуть;
Ударні гримлять: Бах! Бах!
Співак барабанам вправно вторує;
Дзвінко струни звучать в руках музикантів.
Храм цей зведений радість приносить,
Храм Кеш зведений радість приносить!
Його пані престол посідає,
Його пані – Праматір – престол посідає.
Чи може за Кеш щось краще з’явитись?
Чи може за Охоронця хтось могутніший народитись?
Чи пліднішу за Праматір коли хтось бачив?
Була це храмова пісня сьома.
До міста, до міста хто наближається,
Хіба ж не має дійти?
До Кешу, до міста, хто наближається,
Хіба ж не має дійти?
До звитяжного Охоронця хто наближається,
Хіба ж не має дійти?
До пані Праматері хто наближається,
Хіба ж не має дійти?
Кешу зведеному й Охоронцю слава!
Кешу улюбленому і Праматері – слава!
Була це храмова пісня восьма.
Декілька слів про структуру гімну
Гімн храму Кеш є гарно структурованим, він складається з восьми частин, кожна з котрих висвітлює певну тему. Усі частини окрім восьмої закінчуються однаковою похвалою місту Кеш, його покровителю Ашґі (в перекладі – Охоронець) та володарці храму Нінтур (в перекладі – Праматір).
Перша частина є логічним вступом та знайомством, де вказується хто хвалить храм (Енліль, в перекладі – Отець) і про який храм йде мова.
Друга частина є власне похвалою храму, в якій вирізняється порівняння храму з човном, а також частина, де наголошується те, що храм тягнеться в небо.
Третя частина повністю присвячена думці про те, що найважливіше в храмі – це те, що є в небесах, а не те, що ми бачимо на землі. Або, принаймні, так можна цю частину розуміти.
Четверта частина загадково натякає на те, що серцем храму є Звитяжці, але розгадка того, хто такі Звитяжці буде лише в пісні п’ятій. Четверта ж далі наголошує на тому, що храму потрібні пожертви і не малі.
В п’ятій дається розгадка, хто ж такі Звитяжці. Це – боги, що проживають всередині храму і подається їх список.
Шоста пісня в більших деталях, аніж пісня друга, описує сам храм. До прикладу ми можемо здогадатися, що засув на дверях – у формі бика, а навколо храму тече ріка, або його оточують канали.
Сьома пісня дає нам живе зображення богослужіння. Богослужіння були гучними, з піснями, барабанами та цілим оркестром.
Остання, восьма пісня є завершенням всього гімну. Вона коротша за всі решта і закінчується інакше. Восьма пісня – це своєрідне запрошення в храм.
Як бачимо, цей гімн – це не просто бездумна ода. В ній є чітка структура, згадується про пожертви, є запрошення в храм і, звісно, є мальовничий опис самого храму. До речі, треба зауважити, що храм неодноразово порівнюється з пагорбами та асоціюється з зеленню. З цього можна зробити висновок, що храм був озеленений.
Післямова перекладача
Гімн храму Кеш, хоч і є найдревнішою поезією світу, ще ніколи не був перекладений на українську. Я ж спробув це зробити. Моєю ціллю був зрозумілий та милозвучний текст. Оскільки переклад – літературний, я місцями відходив від слів оригіналу, зберігаючи зміст та настрій. До прикладу конкретні терміни для позначення різних типів жерців у сьомій частині я довільно перекладав українськими словами, що не є точними відповідниками. Незрозумілі та частково втрачені місця в тексті я заповнив підхожими вставками. Проте я намагався повністю зберегти структуру тексту, наскільки це було можливо.
Перекладав я з шумерської, звіряючись з англійськими перекладами. Я вагався, чи лишати імена шумерських богів як є, чи перекладати до зрозумілих відповідників. Зрештою, я їх таки переклав для простішого розуміння. Адже боги у цьому тексті не є дійовими особами, а радше символами. Але ці символи непідготовленому читачеві нічого не говорять і лише утруднюють розуміння тексту. Без перекладу я лишив хіба деякі географічні назви – Кеш, Ур та Шумер. Ось повний список цих відповідників:
Абзу – Вічні Води
Ан (бог неба) – Небо
Анунаки – Верховні Боги; в древньому Шумері Анунаками називали верховних богів.
Ашґі – Охоронець (міста); він не просто “покровитель”, оскільки асоціюється з війною, тому і “охоронець”.
Е-Кур – Богів Оселя.
Енліль – Отець; Енліль – це бог повітря, але він є верховним богом у пантеоні. Є батьком багатьох богів, але також вважається отцем для усіх, хто йому поклоняється (він називає сином навіть свого брата Енкі в творі “Подорож Енкі в Ніппур”).
Лахму – Водні Духи.
Нінтур (богиня родючості) – Праматір, або Богиня Родючості. Згадуєтсья також під іменем Нінхурсаг. Оскільки в одному куплеті вона згадується під обидвома іменами, то тут це передано синонімами Праматір та Богиня Родючості.
Нінхурсаг – див Нінтур.
Нісаба (богиня мудрості) – Мудрість – згадується у першому куплеті, як надхнення для Отця-Енліля.
Урумаш – Провісник та Бог Пасовиськ.
Шульпає – Володар Жертовника – під таким епітетом він згадується у творі “Смерть Ґільґамеша”.
Було два місця, де я взагалі викинув згадку власних назв. Одне з них – в пісні першій, де говориться про биків грізних з Аратти, чи то араттівських. Оскільки Аратта – це недосяжна земля багатства, щось схоже на Ельдорадо, то я припустив, що це порівняння означає пишну оздобленість храму, тому переклав це прикметниками “оздоблений” та “уквітчаний”.
Друге місце – це пісня сьома, де було вказано, що “священнослужителі – це м’ясники з Е-Ани”. Слово “м’ясник” швидше всього мало означати жерців, що приносять криваві жертви. Релігія шумерів була кривавішою, ніж сучасне християнство, тому їх слово “м’ясник” не шокувало, як нас. Чому вони були саме з Е-Ани – не зрозуміло. Е-Ана – це храм в місті Урук присвячений богині любові та плодючості Інанні або Іштар, але в цьому уривку навряд чи саме географічне положення Е-Ани було важливим. Це місце я переклав, як “Слуги їх – жерці, що жертви приносять”.
Цей гімн датують приблизно 2600 роком до нашої ери. Але таблички того періоду були значно пошкоджені і весь текст не зберігся, тому переклад тексту був зроблений з пізніших копій. Судячи з порівняння так званого “архаїчного” варіанту з новішим, текст за декілька століть майже не змінився. А новіших копій гімну храму Кеш – вдосталь, адже він був включений у шкільну шумерську програму і був частиною так званої “декади”.
Іншим настільки ж древнім текстом є Повчання Шуруппака, про які ще буде написано.
