Предмова
Релігійні та сектанські вірування, міфологія - те що зараз вважають, інколи, безглуздим, інколи, вигадкою корисливих "шишок" суспільства, способом перекласти відповідальність насправді є підвалиною того, що ми маємо зараз в глобальному контектсі.
Чому люди вірять в Бога - завжди риторичне питання.
Чи існує Бог - завжди риторичне питання.
А якщо я вам... заперечу? І дам достатньо обʼєктивну відповідь, котра задовільнить найширше коло, в глобальному плані, обʼєктивно-мислячої публіки? Які ваші дії?
Вступ. Картинки на камінні: віра та міфологія.
Все ж, що обʼєдувало люд, що його тримало, коли у (прям дуже) примітивних соціальних структурах, де у людей була лише артикуляція та жести(навіть міміки не було)? Наскельні малюнки, якщо говорити літературною мовою.
Це ми, звісно, просуваємось уперед, коли людина вже освоїла таке зайняття, як малюнки. На землі, на камінюках, будь-де, де буде зручніше в певній ситуації. І з часом на тих малюнках почала вибудовуватись нова структура, релігійна структура. Гаразд, тут я вже трішки схибив із конотацією цього виразу, та все ж, я говорю про міфологію.
Міфологія - це те що єднає людей ще з покон віків, по антропогенез, по модерну епоху та по двадцять перше століття. Віра - це магія, в певному контексті, яка обʼєднує людей своїми клейкими щупальцями. Це спільна дума, це спільний простір для духовності, це спільне підґрунтя для чогось більшого. З міфології постали деякі примітивні види віри, котрі, здебільшого, є розгалуженнями анімізму.
Анімізм - це віра в наділення душею чогось неживого. Також, варто врахувати те, що ця включає ідеї про існування духів, яких з часом почали називати богами, а ще вона дає підґрунтя для сучасного "Раю" та "Пекла".
Саме на цих ранніх стадіях розвитку віри, зародився інтерес до неба, до обʼєктів, котрі в ньому витали. З цього, з часом, постали різноманітні міфічні забубони(з часом), а в нашому часі це ваші знаки зодіаку та таро.
А також релігійні вірування внесли великий внесок у етику, яка слугує окремою частиною розвитку суспільства.
Зрештою... подібні вірування могли слугувати не лише духовною підтримкою або частиною розвитку тодішнього суспільства, вона "відкривала очі" відповідями на деякі філософські(чи радше, риторичні) питання. Зі слова "філософські" одразу можна відмітити, що відповіді є апостеріорі. Віруючи в якогось бога, вони могли обґрунтувати його правлінням деякі природні дійства або щось в цьому роді. Це найпримітивніша версія віри, котрій вдалось обʼєднати людей(вона й досі обʼєднує малорозвинені суспільства). На її підґрунті виник фетишизм, концепція якого, полягає в наділенні неживого якимись чудотворними якостями, що надають йому більшої "ваги".
Звісно, що ці найпримітивніші версії вірування є щирим підґрунтям для сучасних релігійних вірувань, які пройшли свій власний шлях еволюції, що, в певному контексті, деформувало їх.
Віра, міфологія, релігія - вони відповіли на велику кількість питань, котрі з часом утворювали певні розгалуження для філософів.
Віра охоплює багато аспектів соціалізації, вона створювала культуру, тому відігравала надважливу роль у розвитку первісного суспільства, нагромаджуючи якусь базу, "їжу" для еволюції.
Якщо сягнути по часовій лінії вперед, то можна сказати, що деякі люди, окрім віри, так-то, й нічого не мали. Сиділи собі, тримали психіку на хиткій духовності, на межі психозу.
Сподіваюсь, що пояснив чому релігія - фундаментальний аспект людства.
Суперечності релігії та сучасного світу
Тепер, ознайомившись із невеличким фрагментом тексту, з історичними підвалинами, можна переходити до теми.
Віра в поєднанні з сучасним життям видає дещо безглуздий результат, у відповідній конотації Виникають деякі супереченості, котрі я зараз розгляну:
— Біблія наділяє тим досвідом, котрий індивід має отримати протягом життя - коли я прочитав відповідний текст із таким змістом, то спочатку подумав що в ньому є певна доля іронії. Але її не було. Отже, я достатньо частко зустрічався із подібним виразом, при прочитанні текстів на таку тему і мене це дещо злякало б, як би я не був би в XXI столітті й просто інстинктивно не спростував би цей вираз. На спростування можна навести багато нудних аргументів:
- Кожна людина унікальна по-свойму, і "досвід" котрим хоче наділити... Біблія є безглуздим в контексті індивідуальності особистотей.
- Це звучить, як заклик до "однаковості" без вираження власної індивідуальності, що звучить моторшно й не так добре, як хотілося б...
- Це апріорі неможливо, в звʼязку із іншими факторами, котрі формують "людину" як поєднання різних структур та її досвід.
— В Біблії присутні вчення моралі/Християнство навчило людину моралі - це трішки розгалуження минулого пункту, та все ж. Так, там мораль передається в достатньо абстрактному форматі, в соці, але ті вчення не адаптовані під те суспільство, котре є зараз(це ще згадаємо). Десь зустрічався із достатньо викличним ствердженням, що саме релігія навчила людей моралі, а до цього вони реально були тваринами. Але вже достатньо давно довели те, що деякі прояви моралі є "вбудованими" еволюцією. Це показують дослідження з тваринами, котрі проявляють певну моральну поведінку в контексті відповідної ситуації. Але в звʼязку з вищими когнітивними навичками людини, мораль трішки краще розвинена.
— Гомосексуальність вважається гріхом - як на мене це є серйозна "заява", котру можна, в принципі, обґрунтувати свідомим мотивом - розвиток роду. Але в наш час це певне заперечення індивідуальності, що вже ставить під сумнів певну частину Християнства(повторююсь).
— Відхилення у вигляді аскетизму - аскетизм не завжди означає "побожність", це може бути зміст психозу, це може бути розлад особистості, а можливо й свідоме бажання наблизитись до жорстокості, до нетолерантності, в релігійному плані(не лише в глобальному контексті, конотація може бути релігійною) тощо. Але є мотиви й гуманніші, більш особистісні, про котрі я ще згадаю.
І це лише логічні суперечності, а не проблеми, котрі можуть виникнути в звʼязку із ступенем розвитку суспільства та певною приземленістю релігії, в порівнянні(тут без образ, якщо ваша ласка, це було порівняння й наголошення на неадаптованості).
В загальному, релігії не адаптовані під сучасний світ, з чого одразу виникає суперечність.
І як це трактувати?
Отже, ми отримуємо багато суперечностей, котрі виходять із симбіозу релігії та сучасного світу. І в чому проблема, в сучасному світі чи в релігії? Риторичне питання.
Сучасний світ - це серйозна "заява" до багатьох аспектів людства, в негативному плані. Апріорі, що за цим приховується дегуманізація, тут приховується певна незалежність людини від природи, стремління до неї. До прикладу: створення мʼясної чи рибної продукції не використовуючи продукти тваринного походження; безвідповідальне відношення до природи(забруднення, ігнорування теперішнього стану екології), спроби викорінити деякі інстинкти та захисні реакції. І якщо не сильно привʼязуватись до того, що закони фізики ми ще довго не зможемо переступити(й затоптати), якщо не бути сильно упередженим, то можна дістати багато суперечностей з комбінації "сучасна людина - природа", але якщо забрати "сучасна", то одразу виникають асоціації(власне в мене) із гармонічним поєднанням людини та природи. Отже, якщо провести аналогію з релігією, то можна отримати такий самий результат.
На перешкоді стоїть бажання певної незалежності від природи, яке називають технічним прогресом. Не завжди вдасться так прямо усе, в плані тех. прогресу іменувати під "стремління до незалежності від природи", але якщо трішки побреймстормити, то це буде консенсус вашої думки та глобальної обʼєктивності, це незавуальований мотив. Так, тут ще потрібно впоратись із підбором конотації, але це найкраще описує нашу ситуацію. Подумайте про Третю світову війну, про колонізацію Марса, про глобальні польоти в космос, про людей-кіборгів, про роботів, про надсучасні машини, про сучасні міста із високими будівлями, летючими машинками та, тими самими, людьми кіборгами - перекрутіть всі ці асоціації в голові й ви зрозумієте те, про що я говорю. Я сподіваюсь, що впорався й зміг передати, дещо завуальовано, суть конотації.
Зрештою, наш розвиток заперечує певні аспекти жорстокості, котрі передбачені певними релігіями(та й багато чим іншим із тваринного світу(найчистішої, найнезавуальованішої природи)) - і це можна назвати гуманізмом. Це добре, так, але його занадто мало. Світ далекий від ідеалу, котрий закладений в гуманізмі, і ніколи таким не буде. Тільки якщо ми не закосплеїмо роман 1984. І тому, в неідеалі гуманізму, криються корінці його заперечення. Це певні вираження жорстокості й вони, в багато чому, залежать від релігійних вірувань. Найбільші спалахи такої жорстокості, апріорі, криються в приземлених громадах, але такі, що з релігійним змістом, досі існуюють та розвиваються в сучасному світі.
Гаразд, це то так, але згадаємо толерантність. Релігії взагалі нетолерантні. Колись, адекватні такі, релігійні громади могли із чистою душою видавати спроби, та й відкрито виражати бажання, до знищення інших релігійних громад, котрі не передбачають віри в їхню релігію. А ще є заперечення гомосексуальності, упередження до невіруючих(і багато пропаганди відповідної релігії. Ні, ДУЖЕ БАГАТО). Згадаю, що релігії є достатньо приземленими в порівнянні з сучасним світом, але адекватні віруючі люди... мабуть, можу сказати, що модернізують й інколи адаптують свою віру, хоч і не глобально, зовсім не глобально, під окремі громади, себто, щоб зручніше було. Та й на тлі більш сучасному і релігія адекватніше виглядає. І в звʼязку з цим, в ній, як і в минулому та в тваринному світі(найчистішій, найнезавуальованішій природі) не було та немає толерантності з різних причин, отже й в релігії поняття толерантності взагалі немає. Але тут вже трішки парадоксально, адже деякі прояви толерантності - вазагалі революційні. Та й загалом, в звʼязку з цією "приземленістю" та гіперрозвинутим світом ми (вже) далекі від релігії з багатьох причин, котрі, переважно, є наслідками гуманізму, але не завжди. І тепер прийшов час рухатись до наступних розділів, де я ще детальніше розгляну це все.
Хух, ніби все сказав…
Хвороби від релігійного вірування(або з його змістом)
Зрештою, "хвороби" я вжив, радше, для імпозантності заголовку, аніж точного визначення.
Це психози(і шизофренія),епілепсія(й деякі інші збої в роботі мозку) та НСП(навколосмертні переживання). Зазвичай, під час психозів та шизофренії людина чує певні голоса, які через їхню релігійність набувають відповідного змісту, або наоборот.
Отже, трішки про НСП. Навколосмертні переживання - це досвід "відділення душі від тіла". Себто, коли людина втрачає свідомість(або щось таке), що спонукає почуття, як вона зі сторони дивиться на себе. В такі моменти ще працює слух, що є підґрунтям слухових галюцинацій. Але деякі окремі особи, серед яких можна знайти агностиків чи просто людей вірячих в містику(а іще гомеопатів, фітотерапевтів та інколи антивакцинаторів) читають псевдонаукову літературу де НСП розглядається як паранормальне явище, єднання із потойбіччям. Сильно особливі, сильно "побожні" схильні підкріплювати НСП багато своїх теорій.
Зрештою, після НСП люди часто отримують поштовх віри в містику, в існування душі та інших духів. Але тепер, коли ви це прочитали, то отримали надійний захист від навіювання такої віри.
Чому люди вірять в бога?
Це питання має відповідь, але дещо розмиту й до неї потрібно дійти.
Взагалі, вона дуже субʼєктивана, апріорі, але ґрунтується на декількох пунктах. Відповідь може бути еквівалентна їм або лише бути на підґрунті цих постулатів:
- Людина хоче перекласти відповідальність за своє життя.
- Людина боїться смерті.
- Віра навіяна соціальними чинниками(на соціальному підґрунті).
Це - підґрунтя віри в бога. Якщо спочатку здається, що всі пункти є дещо негативними, то варто задуматись. Візьміть на приклад будь-яку віруючу людину, створіть її образ із певних асоціацій та подумайте, чому б вона вірила в бога, ґрунтуючись на цих фундаментальних опціях. Якщо ви не можете чітко сформулювати причину з підґрунтям перших двох пунктів, то її вийде обґрунтувати третім. Це налаштування за замовчуванням будь-якої віруючої людини, а в аскетиків вони є чітко вираженими у вигляді перебільшеної релігійності. Просто, якщо ви спитаєте в когось "Чому ти віриш в Бога?" і відповідь буде не "ну бо він існує, то чому б і ні", то вона буде на підґрунті цих трьох аксіом.
Але я не додав іще дечого, про що, до речі, сумніваюсь, щодо місця серед цих опцій. Одним із пунктів могла бути віра в те, що релігія - виток моральних цінностей та розуміння добра та зла, на що можна спиратись. Вважаю, що це можна сміливо приписати останньому пункту, адже вони обоє є тісно соціальним аспектами, але ця опція передбачає узагальнення, яке, в свою чергу, передбачає багато соціальних чинників із яких можна висунути і мораль.
Тепер я даю вам час для роздумів. Зупиніться, перечитайте ці "постулати" та задумайтесь. Коли відчуєте що знайшли цілковиту та повноцінну відповідь на це (вже не) риторичне питання - продовжуйте читати.
Чи існує Бог? Чи стане світ кращим, якщо його не буде?
Я дуже хотів написати "Бог існує і ось чому", але стримався від такого спойлера.
"Чи стане світ кращим, якщо його(Бога) не буде?" - трішки завуальовано передаю питання "Чи стане світ кращим без релігії".
На це риторичне питання, навряд чи, хтось знайде одну цілковиту та остаточну відповідь, котра зможе задовільнити, в мірах можливості, найширше коло людей. Якщо ця відповідь буде, то вона не може бути однією, адже це питання охоплює набагато більше граней, аніж можна перерахувати під час читання цих рядків тексту(відірвіться). Але я готовий висунути свою власну відповідь(точніше декілька) із підґрунтям у вигляді 1800 слів, котрі ви читали, й залишили вгорі, до цього розділу.
Бог існує і завжди існував, але ми лише зараз задумались про те, що його не існує.
Це парадоксально та, мабуть, достатньо банально. І ми знову повернемось до того, що вся проблема віри в тому, що ми почали задумуватитись про те, що в ній якась проблема(і таке не лише з релігією). Ми почали розділяти людей на підгрупи аскетиків та атеїстів. Аскетик або віруючий. Атеїст (або агностик). Потім почали знаходити "грішки" в Біблії, в Корані тощо, якщо не говорити узагальнено про "всю" відповідну віру.
Релігія - це фундаментальний аспект людства. Вона існувала завжди, в різних виглядах, ґрунтуючись на міфології чи на шизоїдних фантазіях старост. Вона існувала в голові кожної людини, в кожному приміщенні нею тнуло. Кров просякнута запахом, котрий приносив люд з церков та храмів, котрі зводили обмальовуючи не лише фізично(будуючи), а й словесно(метафорично, образно, літературно тощо). Але зараз, в період гуманізму, розвитку науки та всього цього, що ми маємо у такому досконалому вигляді, ми отримуємо суперечність: виникають підозри про те, що бога не існує. Бог існує в головах людей, але навіть із бажанням викорінити індивідуальність(тут трішки натяків на Християнство) у кожного Бог різний. І не лише в залежності від релігії, а й в контексті того, чому він живе в голові людини, з якою ціллю, як він там поселився і які асоціації водить за собою, які накази дає та які почуття викликає. Бог існує в кожній сторінці наукової роботи якогось (майбутнього) генія, хоча би, з причини того, що релігія - це фундаментальний аспект людства.
Я вважаю, що релігійні вірування, враховуючи міфологію - були надважливим чинником росту та розвитку людства протягом всіх мільйонів років, вони закладали підвалини для того, щоб зараз ми могли сумніватись в тому, що, до прикладу, Християнство створене з неблагими намірами, мати підозри щодо реальності релігії. І тепер, коли "настало XXI століття" ми вирішили їх взагалі стерти. Це, по-перше, буде нелегко й... неможливо, доки не зникнуть ті, хто в нього вірить і буде далі зводити хрести та навіювати інших на ці дії.
Я не викликаю вдячність, не приховую пропаганду віри, я хочу сказати що Бог існує в соціальному контексті і лише в ньому. І або його викорінить людський реалізм, або Бог реально існує і мені кришка після публікації статті.
Отже, я вважаю що світ стане кращим без релігії лише з однієї причини - релігія відбула своє, вона заклала підвалини в розвиток людства і вона є вичерпним матеріалом, як видалось, адже цей розвиток й є причиною бажання викорінити релігію.
Вона існує лише через те, що колись давно заклали їй підґрунтя у вигляді міфології, котра пустила корінці. Віра та Бог існують(разом) лише через те, що більшості подобається вірити на підґрунті певних постулатів та своїх власних проблем.
Ні, нехай віруючі вірять в Бога, моліться, я не хочу вас образити чи заперечити щось в упередженій мірі, це зроблю не я, це зробить більшість або природній відбір сучасного світу. Якщо релігію викорінять в соціальному контексті, але якась "побожна" частка цього світу продовжить зводити хрести, то віра зникне разом з нею, суто біологічно.
Доки є ті,хто пам'ятає події минулого - завжди буде повно тих, хто не готовий прийняти майбутнє.
Ця цитата описує їх(чи ваш) стан.
І навіть враховуючи негуманність деяких часточок релігійного вірування, воно, все одно, заслуговує своє місце до свого повного вичерпання. І якщо у цих часточках відбудеться гуманізація, то це буде їхнє викорінення. Можна провести аналогію і з деякими "грішками" якихось релігій.
Гадаю, зараз дуже багато віруючих людей, якщо звернутись до минулого покоління, коли сучасне, переважно, напхане атеїзмом. І віруючих ставатиме менше після суто біологічного зникнення минулого покоління, їм не вдасться на довго залишитись в соціальному плані у вигляді віри та релігії.
Закінчення
Зрештою, я не наголосив на тих "грішках Біблії", вирізав багато контенту про мораль та не дописав багато слів від себе, не враховуючи останній розділ.
Я власне атеїст, що забезпечило мені найобʼєктивнішу точку зору(ДУЖЕ на це сподіваюсь), найобʼєктивніший погляд на ситуацію, котра зараз накручується з релігією. І так, як атеїст вважаю, що Бог існує лише в соціальному контексті, ґрунтуючись на трьох фундмаментальних аспектах; віра була вичерпним інструментом розвитку, а зараз є певною приземленістю суспільства(в порівнянні з розвитком сучасного світу).
Все це дуже спірно, парадоксально, а десь може тупо та нелогічно - якщо так, то я перепрошую, та прошу виправити мене коментуючи. А також закликаю вас поділитись власною думкою, щодо цих риторичних питань та парадоксальних відповідей. Ще прошу не ображатись на гумор та гучні вислови.
До речі, я знаю що люди досі активно моляться, досі всі пропагують Християнство, але... люди, ну камон. Доки існують люди, які їдять гавайську піцу, то її будуть готувати, але якщо буде більше людей, котрі щиро засуджують таких, і вони їх будуть засуджувати, і засуджувати глобально, тобто будуть громадськими діячами, то гавайську піцу знімуть з продажів(та будуть продавати підпільно). Аналогія з релігією. Але з гавайською піцою все стабільно і вона не несе жодного впливу на людство(він глобальніший), а з релігією все спірно, парадоксально та й загалом нестабільно, а її термін придатності, як я вважаю, вже виходить. І кількість людей, котрі їдять гавайську піцу не буде так голосно змінюватись із плином поколінь та розвитком їхньої духовності.
Ви їсте охололу гавайську? Якщо так - немає питань.
Я не намагався нікого образити, занизити, притоптати тощо, все це ознайомчий матеріал. Це не моє, це та ситуація з якою ми зараз зіткнулись.
Дякую тобі, як читачу :)
Якщо я, все ж, когось образив, то виматюкайте мене в коментарях. Я відповім та в серйоз подумаю про ваш відгук.
