Почнемо з того, що даний пост не має відношення до біблійних історій і стосується тваринного світу. І не несе жодної спроби когось дискрімінувати - це біологія. Однак, це не забирає в нас можливості висувати цікаві припущення.
Починаємо
Ця історія бере свій початок у сонячній Сардинії. Новонароджена самка гладенької акули (Mustelus mustelus), яку назвали Іспера, що в перекладі з мальтійської означає "надія", з'явилася на світ у акваріумі Кала Гононе на Сардинії. Її мати протягом останнього десятиліття ділила акваріум лише з однією іншою самкою і жодним самцем, однак в нас є дитинча і тепер стоїть питання: звідки воно ?
Все просто
Це рідкісне явище, відоме як партеногенез, є результатом здатності самок самостійно запліднювати свої яйця в екстремальних умовах. Партеногенез спостерігався у понад 80 видів хребетних — включаючи акул, риб і рептилій — але це може бути перший задокументований випадок у гладкої акули.
Вчені помітили, що партеногенез найчастіше відбувається у килимових акул, зокрема у бамбукових акул з білими плямами (Chiloscyllium plagiosum) та зебрових акул (Stegostoma tigrinum), оскільки ці види є поширеними у акваріумах. Однак, партеногенез відбувається як у яйцекладних акул, таких як килимові акули, так і у живородних акул, як-от гладкі акули, зазначив.
Ще один цікавий факт
Більшість акул або живородні, або яйцеживородні, і всього 30% цих хижаків відкладають яйця. Акулячі яйця можуть бути спіралевидними, у вигляді якоря, зі всілякими відростками і т.д.
Яйця акул розвиваються довго – 5-7 місяців. Весь цей час їм загрожують як морські мешканці, так і саме море – течія і хвилі можуть винести яйце на берег. Тому кожна з конструкцій служить своїм цілям. Наприклад, спіралевидне яйце рогатої акули, покрите роговою оболонкою, відмінно захищає плід від м'ясоїдів.
Повертаємося до історії
У дикій природі партеногенез може бути останнім виходом для самок, які не можуть знайти партнера, через те, що вони були відокремлені від інших особин свого виду або через людські впливи, такі як зміна клімату та перелов риби, або природний відбір, такий як хижацтво та хвороби, які знищили всіх доступних самців. У акваріумах відокремлення від самців або тривалі ізоляція можуть спричинити цю природну реакцію у самок.
Деякі окремі акули, які неодноразово народжували через партеногенез протягом кількох років і після ізоляії не поверталися до статевого розмноження, а інші можуть переходити між партеногенезом та статевим розмноженням, коли знаходять партнера.
Поглибимося
Існують два типи партеногенезу: апоміксис, форма клонування, поширена серед рослин, та автоміксис, форма самозапліднення, яка більше нагадує статеве розмноження.
Замість того, щоб поєднуватися зі сперматозоїдом для створення ембріона, [яйцеклітина] поєднується з полярним тілом, яке є по суті іншою клітиною, що виробляється одночасно з яйцеклітиною і має комплементарну ДНК. У цьому сценарії полярне тіло виступає як псевдо-сперматозоїд з однією ниткою ДНК. Отримане потомство отримує 100% своєї ДНК від матері, але не є точними клонами її. Це тому, що статеві клітини, відомі також як гамети, мають унікальну комбінацію генів, які випадково вибираються з кожного батька, коли вони створюються — тому кожна акуляча яйцеклітина (або полярне тіле) має різний генетичний склад. Коли полярне тіло та яйцеклітина поєднуються, вони створюють акуляче дитинча, яке генетично відрізняється від матері. Але оскільки вони створені лише з однієї гамети, а не двох, партеногенетичне потомство більш тісно пов'язане з матір'ю, ніж звичайні діти.
Тільки жіночі особини?
Оскільки партеногенез у акул відбувається лише у самок і самки не можуть передати Y-хромосому, це також означає, що отримане потомство завжди буде жіночим. "Мати має XX, і тому вона передасть лише X-хромосоми потомству. Партеногенез по суті є формою інбридингу, оскільки генетичне різноманіття потомства значно знижується. Таким чином, потомство, вироблене через партеногенез, може мати знижений шанс на виживання. Серед партеногенетичного потомства спостерігається високий рівень ембріональної невдачі. Хоча останні дослідження показують, що у неволі такі тварини демонструють високу репродуктивну активність навіть з протилежною статтю.
А як справа з людьми?
Розмноження самотужки для ссавців (людина в тому числі) ускладнюється кількома перешкодами. Одна з них — це незрілість яйцеклітини. Протягом більшої частини свого життя, яке триває десятки років від моменту формування ембріона до дозрівання в яєчнику дорослої жінки, яйцеклітина залишається недозрілою. Вона містить два набори хромосом, які готові розділитися, але цього не відбувається, тому в строгому сенсі її ще не можна вважати повноцінною статевою клітиною, яка має містити лише один набір хромосом. Навіть коли яйцеклітина переміщується з яєчника до матки, вона все ще перебуває у цьому "замороженому" стані, доки не зустріне "ключ", який може активувати її подальший розвиток. Однак, люди неодноразова це намагалися виправити і проводили безліч дослідів. Але повірте це тема ще як мінімум одного довгочиту. Якщо ви дочитали до цього моменту то буду вдчячний за поширення та підтримку *свій донатик ви можете зробити за посиланням у шапці профілю.
