Один мій інтернет-знайомий, котрого я глибоко поважаю, мав колись цікавий блог. На жаль, платформи, на якій той розміщувався, давно вже нема. Тож я вирішив урятувати деякі із заміток, розмістивши тут, звісно, зі згоди автора (його нік: Python).
10 грудня 2011.
Власне, це так. Інколи складається враження, що українців по-справжньому хвилює єдине питання: мова. Сайт, який ви зараз читаєте, лише підтверджує цю закономірність, хоч це й банально, тупо й нецікаво. Але так є. Чому?
Гаразд, уявіть, що ви збираєтесь створити свій сайт, наповнений українським контентом. Або ви натрапили на якийсь сайт, де можна писати якісь свої думки — також українською. Або... Коротше, що вас змушує використовувати українську мову?
а) Це єдина мова, яку ви знаєте. Що ж, вам пощастило вирости в мовній ізоляції й нарешті дорватись до інтернету. Чорт, тут усе якесь іноземне! Отже, ви починаєте або похапцем вивчати інші мови, або гуглити словосполучення «українська мова», щоб нарешті знайти комфортне мовне середовище. Зрозуміло, що таким чином ви потрапите на якийсь сайт, де українська мова вже обговорюється. Ви розширите свої знання, прочитавши статті про українську мову, прокоментуєте їх, можливо, захочете створити щось своє, несвідомо копіюючи побачений зразок…
б) Ви вирішили писати українською виключно з патріотичних міркувань, хоча ця мова, можливо, навіть вам не рідна. Як думаєте, про що ви зможете писати, як тільки ідеї закінчаться, і вам доведеться щось швиденько настрочити? Це ж очевидно!
в) Це ваша рідна мова. Ви — типовий міський українець із типовими комплексами міського українця. Не заперечуйте, вони у вас є. Але якщо ви не вірите, можете перевірити, поставивши невеличкий дослід. Сядьте на метро/тролейбус/автобус/маршрутку й заїдьте в незнайомий куток свого міста. Підійдіть до першої-ліпшої привабливої незнайомої особи протилежної статі й запропонуйте їй зайнятися з вами сексом. Шо?! Це тест такий, вам треба пройти всі пункти, далі буде ще складніше. Але уявімо, що ви подолали перший пункт, і вам сподобалось. Завдання друге: зробіть те ж саме, але користуючись виключно українською мовою. Ну добре-добре-добре, спрощую завдання. Можете обмежитись просто знайомством, але зробіть це, користуючись лише вказаним вище засобом спілкування. Не з першого разу… Але… Ви подолали себе!!!!!! Стрибайте і радійте! До речі, ви долаєте себе навіть для того, щоб створити повідомлення рідною мовою, яке побачать лише ваші віртуальні друзі й гуглоботи. В гіршому випадку, ви вже подолали себе остаточно, українська мова перетворилась на основну мову спілкування, і ви не можете думати більш ні про що. Подолання себе — справа тяжка й почесна. Важко робити подвиг, не думаючи про подвиг. Ґоу ту пункт б.
г/ґ) Ви львів'янин/тернополянин/галичанин/клятий бандерівець. Не знаю чому, але місцевість на вас так діє, що ваші політичні гормони зашкалюють. Ні, це добре, патріотично навіть. Оскільки українська — основна мова вашого спілкування, за кількістю створеної україномовної продукції ви здебільшого випереджаєте представників попередніх двох пунктів. Я б приєднав вас до пункту а, але ви маєте свою громадянську позицію, що скеровує ваші творчі ідеї в напрямку, який лише підтверджує правило в заголовку. Ви думаєте про українську мову, навіть коли пишете неукраїнською. Найуспішніших представників пункту в це теж стосується! Закономірно, що будь-який форум, де вас багато, перетворюється на форум про політику. Українська політика на 70% складається з мовного питання...
д) Ви створюєте сайт українською мовою, де нема ніяких мовних обмежень. Через деякий час ви помічаєте, що переважна більшість його відвідувачів обирає для спілкування російську мову. А чого ви ще хотіли від переважно міських українців з їхніми мовними комплексами?
е) Ви — засланий проплачений гебіст, завдання якого — тролити українців на українських форумах. Мені важко перевірити, чи ви справді існуєте (може, вас вигадали представники пункту ґ???), але, якщо ви справді є, то як будете тролити цільову аудиторію? Яку тему оберете?.. Чудово, ви виконали завдання, Прєзідєнт будєт даволєн.
Коротше, всі язики ведуть до Києва. Змиріться з цим.
