Чого варта книжка без малюнків та розмов?" - питала Аліса Льюіса Керолла.
Щодо картинок можна посперечатись, але діалоги - це база. Вони є надважливою складовою майже будь-якої історії, бо створюють конфлікт та взаємодію між персонажами, рухають сюжет, розкривають героїв тощо. Та написати живі, класні діалоги - це наука.
Я обожнюю писати діалоги, і трохи розкажу, на які моменти звертаю увагу я та що завжди тримаю в голові. Це не наукова стаття, всі мої знання взяті або емпіричним шляхом або з книжок про сценаристику та драматургію.
Які ознаки поганого діалогу?
- Нереалістичність.
звучить нереально/вимушено/люди так не говорять. Це може бути забагато тегів типу "Як ти, певно, знаєш...", "Якою, на твою персональну думку, мало б...". Звісно, це може бути особливістю персонажа, але не діалогів загалом.
- Безцільність.
не додає конфлікту, не розкриває персонажів, не рухає сюжет, не залишає питань чи інтриги, не дає емоцій. Якщо його можна видалити і нічого не зміниться - треба видаляти.
- Притягнутісь за вуха.
це коли автор хоче дати якусь інформацію, про, наприклад, подію минулого, і персонажі починають витягувати це діалогом. "Це ж скільки ми з тобою вже знайомі?" "З третього класу. Тоді Карл ще зустрічався з тією Кларою." "Так-так, це та, що вкрала корали?". Якщо потрібно щось пояснити читачеві, краще робити це в розповіді, а не в діалозі.
-Надмірна чіткість комунікації.
в житті комунікація між людьми ніколи не буде ідеально прозорою та зрозумілою. Аби діалог був живий, персонажі можуть не чути один одного, розуміти не те, що мається на увазі, сприймати по-своєму в силу свого досвіду, перепитувати, тощо. Те, що добре для стосунків, погано для живих діалогів + на оцих нерозуміннях можна будувати конфлікт.
Хороший діалог завжди має три рівні - сказане, несказане та невимовне (несказАнне), а також враховує сетінг (місце дії) та емоційний фон.
Як навчитись класно писати діалоги?
- писати, писати, писати, а потім читати їх вголос. Тут все зрозуміло
- спостерігати за людьми, як вони спілкуються
- дивитись класні фільми! В кінематографі та театрі діалоги - основний інструмент передачі інформації, тож для драматургів та сценаристів це база і ґрунт. Я обожнюю діалоги Емі Шерман-Палладіно ("Дівчата Гілмор", "Місіс Мейзел"), Джармуша, etc
- читати книги про побудову діалогів, особливо Маккі
- робити міні-вправи. Напр., написати діалог, де два персонажи розмовляють, але не чують один одного.
Всім класних діалогів і не забувайте дякувати мені за класні та корисні поради донатами))
