Рєпін — українофоб?
Читаючи у журналі «Всесвіт» “рецензію” Євгена Пащенка на книгу «Леся Українка як представниця українського модерну», я матюкався вголос!

Відгуки на прочитані книжки, а також на фільми та відеоігри.
Читаючи у журналі «Всесвіт» “рецензію” Євгена Пащенка на книгу «Леся Українка як представниця українського модерну», я матюкався вголос!

Оскільки в Хтивітирі у мене назбиралась помітна вервечка дописів, думаю, варто перенести мої зауваження у блог. Справа в тому, що минулої осені я повторив експеримент із передплати періодики: цього разу я виписав дві літературні газети й іменитий журнал “Критика”.

Серед творів Грабовського існує одна поема, котру, як на мене, літературознавці несправедливо обділяють увагою. Йдеться про “Текінку” (себто туркменку).

Слово “завиграшки” доволі незграбно вжито в 7-мі томі “Ательє чаклунських капелюхів” і в 1-му томі “Відьмака-роніна”, а це близькі у часі публікації. Синхронне гортання словника? Кумедно опосередковано спостерігати такі процеси в перекладацькій спільноті.

Час від часу знаходжу свої старі недописані тексти. Ось один такий, датований груднем 2012 року.
Нещодавно “Сафран” видав маньхву “Путівка в Потойбіччя” тайванської художниці Йовдзи. Будучи прихильником видавництва і поціновувачем східних коміксів, я, звісно ж, небарно придбав і прочитав “Путівку”.

З нагоди 300-річчя від народження Григорія Сковороди Харківська обласна організація НСПУ і видавництво “Майдан” видали збірку текстів під назвою “До Григорія Савича”.

Допіру дізнався, що в оглядову антологію української фантастики “Мова Вавилону” поряд із творами класиків та знаних сучасників ввійде російськомовне оповідання “Простецы и хитрецы” перекладача з польської Сергія Легези.

Видаючи “Чарівника бібліотеки”, видавництво “Наша ідея” явно хотіло повторити успіх свого попереднього сейнену — “Ательє чаклунських капелюхів”. На позір ці два твори дуже схожі: дитина відкриває для себе магічний світ через залучення до специфічного ремесла.
