Ранкове полювання
Далі я напишу про історію що крутиться в моїй голові вже декілька років. Спочатку це був сон але моя уява не може відпустити це і постійно програє на повторі початок історії. Не знаю як вдало вийде передати словами те що малює моя свідомість але впевнена що анімація б вийшла більш точною якби я уміла малювати людей і деяких тварин. Прошу не красти сюжет (наївна вірить ще в авторське право) і якщо у вас є цікавість до історії то дайте мені знати (я тут рідко але все ж буду рада зворотньому зв'язку)
Отже мій сон
Пейзаж (грубо кажучи вступ, локація подій)
Був холодний ранок, небо ховалося за напівпрозорими хмарами а землю вкривав білий, сліпий туман що наче пелина закривав видимість довше двух витягнутих рук дорослої людини. Сонце ще не визирнуло з-за горизонту перед яким стояв пагорб вкритий старим лісом. Тяжке повітря наповнене тишею час від часу здіймалося криком півня.
Так десь недалеко було людське поселення. Близь пагорба була невелике селище що плавно перетікало в невелике поле яке з усіх боків огортав старий дубовий ліс, а трохи вище на пагорбі виднівся невеликий маєток. В день це мила місцина але зараз, коли сонце ще не зігріло своїм теплом і не осяяло туман тут зберігалася моторошна тиша. Ні співу птахів ні крику звірів, навіть пси що жили у людей мовчали… лише якісь півні час від часу порушували спокій кличучи ранок.
Тиша, холод, туман… Навіть вітер не смів порушити цей момент. Лиш сонце повільно підіймалося роблячи небо все більш світлим. На рослинах почали рости срібні каплі роси а туман все більше притискався до землі і розсіювався між деревами і повз до темряви лісу
Вибачте 3:32 вже спатоньки хочу(нарешті засинаю)
Допишу продовження згодом))
