Іанта

І А Н Т А

Un chanſon de geſte

MMXXV

ΩΑΦΡΟΔΙΤΗΕΙΗΚΑΛΛΙΣΤΗΚΥΘΕΡΕΙΑ

ΕΙΔΕΣΙΑΝΘΗΝΟΥΑΠΕΡΙΕΣΤΙΣΕΝΑΙ

D E D I C A C E

I

Любове! Не сахайся дарови́зни!

Тобі не можу не писати… Глянь!

Чи для твоєї — слухай! — подобизни

Така... підíйде лесть?! Невже?.. Не рань!

Постій! Не розчаруйся! Дешеви́зни

Ти поцураєшся… У вíрші — дань

Тобі… Дорожча від усьóго. Бризни —

Хутчіш! — на ню… слізьми́! І перестань!

Ужé! Не смійся! Ах! За що корила?

І зневажала? Гей! Навіщо слух

Ти різала?.. Не бáйдуже?! Разила!

Не чуєш?! А! Мені... забився дух!

Кінець?! Навтіки?! Що ти наробила?!

Юнацтво!.. Жар! Його не бійся! Ух!

II

Юнацтво!.. Жар! Його не бійся! Ух!

Воно — причина! І біда! Не знаєш,

Для кóго жити?! Ні? О, сонце! Вух

Не затикай! Піду… І не розрáєш!

Одповіси? Нікóли?! Не потух

Стари́й огонь… Жахтіє! Розпаляєш

Його все більше! Ледве не розпух… —

О, Боже!.. — з голоду!.. Не помічаєш?!

Дивися! Очі... Меркнуть… Я осліп...

Дощенту!.. Оглядаюся… Жовти́зни

Багато… Ей! Мороз — ху-ху! — окріп...

У серці!.. Лютому… Дочуй! Мертвизни

Не освіжиш? Підходь! За рýку — хіп!

Дармá! Жахаєшся — повір! — мализни…

III

Дармá! Жахаєшся — повір! — мализни…

Боронишся? Від кóго?! А! Помчусь —

Відгониш… Правда! Не катуй! Голи́зни

Ввійшла… Таїшся… Лихо!.. Я… помщусь!..

Кохав? Не звісно?! Вижидай!.. Пустизни…

Дорóга… Манівці… Не заблуджусь!

Приїду! Не спиняюся!.. Крути́зни!..

Ущелини!.. Пропáсти… Не боюсь!

Не докоряй… За що?! Мені з тобою

Не холодно… Почуй! І крига — пух…

Озвешся?! Ай! Не пíдеш ти за мною!

О, Боже! Прірва? Глянь! Донизу — бух! —

І все… Чи ні? Умру не самотою?!!

Мовчи! Пісень доволі?! Не приглух!

IIII

Мовчи! Пісень доволі?! Не приглух!

Не сподівайся!.. Гущинá… Дерéва!

Пожовкли… Вітер шелестить! Потрух…

Не лист… — не бачу! — гілка черешнева!

Собаки? Звідки?! Притупився нюх!

За мною не біжать… Від кóго? Мрева

Показуєш мені? Тривай! Набух —

Не дивишся?! — мозоль… Нога — рожева…

Настигнуть? Не пожалуєш?! Ідуть…

Каміння… Всюди! Мокротá… Гнили́зни

Чимало… Ай! Ужé не роздеруть!

Болото — неживе… Нема руди́зни…

А квіти?.. Всі пов’янули… І схнуть…

Инакші будуть! Ех! Наллю трутизни!

V

Инакші будуть! Ех! Наллю трутизни!

І вип’ю… А! Постій! Навіщо труп —

Не здогадаюся! — тобі? Сини́зни

Його не бач! Ридаю! З ока — хлюп…

Не довго ще блукати? Ні! Сиви́зни

Не розчешу… Кохáна! Годі! Струп

Зірвався… Молодощі! Гей! Старизни

Ніхто не лю́бить… Вечір… Ліг… Не цуп!

Тихіше! Берег… Лýки! Дай поснити!

Про що? Я знаю! Досі не пожух —

Не винесу — папір… Йому… не згнити!

Перо? Іще зо мною! Завше! Рух —

І все! Повір! Його не запинити!

Лякаєшся? Тремтиш?! Бодай ущух!

VI

Лякаєшся? Тремтиш?! Бодай ущух!

І не казав… Нічóго! Не достану —

Не вийде! — жíнки… А! Бреде пастух…

За ним — отара… Вíвці… Не погляну!

Діброва… Гей! Не сяде? Ні?! Ціпух

Він держить… Юний! Підожди! З туману

Вихóдить… Бачу! Мріє капелюх...

Назад! Хутчій! Вертає… До лиману!

Пішов я… Зéлено. Вода. Моріг

Звивається… Гляджу: баран! Мілизни

Боїться? Ет! Не знаю, далебíг!

Корови. Нижче! Кýндель. Рогатизни

Доволі… При́дане? Чиє?! Відміг!

І як?! Пожди! Не треба — ні! — дівизни!

VII

І як?! Пожди! Не треба — ні! — дівизни!

Про віщо? Не збагну я… Ти — краса!

І не питайся — чуєш?! — материзни!

Для чóго? Марне! Клопіт. Гнів. Трусá…

Удвох — не щастя?! Годі! Братовизни —

Кажу! — не дбай!.. А гроші… Ет! Киса

Ще буде — вірю! — повна! Я отчизни

Доб’юся! Нагло!! Що… тобі косá?

Пов’яжеш!.. — мила! — хусту! А для кóго?

Жених — не я? Не правда! Скілько… мух

Давити? Не відíмруть?!.. Ей! Затого!

Усі! Поляжуть! Виросте лопух

На цвинтарі… Оплачеш? Ні?! Котрóго?!!

Лишайся! У моїй госпóді! Хух…

VIII

Лишайся! У моїй госпóді! Хух…

Боюсь… не при́ймеш… — ні! — за чоловіка…

Усé пройшло… Гадаю… Снишся! Дмух —

Нема!.. Відплющую… — і тру! — повіка…

О, Господи! Війна! Тяжкий сопух!

І на дорозі — бачила?! — засіка…

Навала! Як… — остережись! — обух,

Нависла… Одійди! Повзе каліка…

О, Боже! Труп’я! Далі… Гусне товч…

Кінець?! Пожди! Не вірю! Ех! Не здався

Ніхто!.. Ужé забула?.. Гірко... Змовч!

Не треба сліз! Утім… Чи не старався?!

Догода — марна… Лий — кохáна! — жовч!..

Е, ні! Я відступатиму?! Заклявся!

IX

Е, ні! Я відступатиму?! Заклявся!

Нічóго не забуду… Не хотів

Образити… О, лихо! Відомщався

Тобі… За що? Даремний — Боже! — гнів!

Тихіше!.. Я в собі… розчарувався…

Бігме! А ти — клянуся! — й поготів!

Даруй мені! Якби не розлучався…

Люблю! Сказати — чуєш? — не зумів…

Тепер — не пізно? Годі! Я молюся

На твій… — кохáна! — образ… Гудь! Бентеж!

Кори! Нізащо — ні! — не приклонюся!

Пішла… Ховаєшся… Ти зникла! Де ж?

Намарне! За тобою — гей! — пущуся!

Не зомлівай! Боротимусь?! Авжеж!

X

Не зомлівай! Боротимусь?! Авжеж!

І не словами!.. Боже! Не повірить

Ні одному… Не чує… Ах! Мене ж

Ганьбить… Як дощ — холону! — стигну!! — пірить!

Навіщо? Не до мислі… Їй. Але ж…

Тривай! По кому — Ти не знаєш? — мірить…

Не дивишся? — в очах… — я гину! — те ж

Презирство... Буде… Відштовхне? Озвірить!

Небого! Чи не каявся? Натуж —

Не смійся! — пам’ять! Ех! Не зарікався

Не докучати... Лихо! Я — недуж…

У серці — біль… Горюю? Підійнявся!

Нарешті… Гнатимуся? Ой!.. Чимдуж!

І ти! Зловлю́! Кого?! Чи не спіймався?

XI

І ти! Зловлю́! Кого?! Чи не спіймався?

О, ні… Я виходу… не бачу!.. Ми

В розлуці… Тяжко… Ей! Не відмагався?..

Любов — сугірша — знаю! — від тюрми́!

Не слухаєш?! У грýдях — щем… Уйнявся?!

Нітрохи! Вийму… Серце… На! Візьми!

Відкинула… Згадай… Постій!.. Не гнався?!!

Натомість… Грюкнула… — ой-ой! — дверми!

Не зволікай! Жорстока! Ех! Упійся —

Донéхочу! — злобóю… Так! Моє ж

Охрипне… — чуєш?! — горло! Не жалійся!

Дармá! Кляну… Бездолля… І! Своє ж…

Бо ти… — кажу! — зловила… Не шарійся!

Видумую?! Застряг!.. В одній з мереж...

XII

Видумую?! Застряг!.. В одній з мереж...

А їх — немало! Годі описати!

Беруся! Очі — углі! Від пожеж…

Опікся!.. Иншого… не передати.

Навіщо? Мила! Постривай! Одне ж

Назвý. Тепер… Не слід — о, ні! — мовчати!

Волосся! Дай понюхаю! Себе ж

Я дозволяю… — дійсно! — понехати…

Ужé! Обида… Нáсміх… Не пройшло —

Задумайся! — і року... Заглядався

Намарне — зжалься! — на твоє… сілó…

Я ціпенію!.. Лихо… Відпирався?!

Адже ж! А пільги — досі! — не було…

Не визволюсь… Не можу… Не карався?!

XIII

Не визволюсь… Не можу… Не карався?!

Тобі ще мало?! Господи!.. Роню

За нею дух… Якби не зустрічався!

Не буде… — звісно! — кращої за ню!..

Пожалуй! О! Надíйдеш? Ні?! Запався

Для мéне світ… Не бачив?! Хороню

Себе… Живого… Скрýти не дізнався?!!

Утома… Вже не граю… Не дзвеню…

Розстроєно — гляди! — кіфару… Сількось!

Небого! Ей! Не зглянешся?! Невже ж?!

Ідуть… Не місяцí… А гóди!.. Тількось.

Мордуюся… Чого? За гріх! Тебе ж

Карав… А сльóзи? Їх не буде?! Кількось…

І не питай! Умру! Кохання — теж.

XIIII

І не питай! Умру! Кохання — теж.

А з ним… — усé!.. Мені… Порá заснути...

І більш не прокидатися! Належ

До кóгось… А мене… Спіши!.. Забути...

Нутро… — дивись! — обпалено!.. Твоє ж —

Холодне… Пріч! Тебé… не зворухнути

Нікóли… Безнадія… Мила! Це ж —

Тривай! — кінець!.. Нічóго не вернути…

О, ні! Лучи́лось... Горе!.. І пеня…

Іду… Навіщо гаявся?! Дідизни

Ужé набуто!.. Ай! Візьму… Коня!

Гляди! Без ґанджу. Правда?! Носатизни

У йóго дастьбі!.. Шлях... І порохня!..

Любове! Не сахайся дарови́зни!

MAGISTRALE

Любове! Не сахайся дарови́зни!

Юнацтво!.. Жар! Його не бійся! Ух!

Дарма! Жахаєшся — повір! — мализни…

Мовчи! Пісень доволі?! Не приглух!

Инакші будуть! Ех! Наллю трутизни!

Лякаєшся? Тремтиш?! Бодай ущух!..

І як?! Пожди! Не треба — ні! — дівизни!

Лишайся! У моїй госпóді! Хух…

Е, ні! Я відступатиму?! Заклявся!

Не зомлівай! Боротимусь?! Авжеж!

І ти! Зловлю́! Кого?! Чи не спіймався?

Видумую?! Застряг!.. В одній з мереж...

Не визволюсь… Не можу… Не карався?!

І не питай! Умру! Кохання — теж.

C H A N S O N

I

Агей! Жадає муза-чарівниця

Мені сказати… слово не гірке!

Дослýхаюсь? О, так! Ужé цівниця

Напоготові… Ах! Пожди! Яке?!!

Страшуся? Годі! Ет! Не боязке

У лоні розбухає серце… Мила!

Чи не розм’якло… у тобі дерзкé?!

Його не розтоплю… Ти зворуши́ла

Моє... Колись… Давно… Чому не відпустила?!

II

Чи зíйде — не прискаче?! — Аполлон?

Я хочу взяти — в йóго! — можна?! — ліру

Нехай — прошý! — не ставить перепон!

За що? Я принесу — о, так! — офіру

Йому не раз… Виходь! — не гай! — з ефіру!

Я не тікáю. Розпочни борню

Зі мною!.. Фебе! Граймо! Ич! Надміру

Стомився ждати… Як?! Не приманю

Тебе?!.. Я голови́ — дознай! — не приклоню!..

III

Дочуй! Хай пóллються — ужé! — з гортані

У кожного піснí! Давай!.. Метнеш —

Не вірю! — каменем? О, люба! З твані

Я зможу підвести́ся! Обминеш?!

Дармá! Нізащо — горда! — не уб’єш…

Кохання… І не пробуй! Зáткнеш ýха?

Мерщій! Нехай! Мені ти не замкнеш

Губи́. Не сподівайся! Жодна скруха

Не затовче… Бо ти… — не гра! — мені — отýха!

IIII

Ой, леле… Я — тобі ужé остиг…

Нікóли — ні! — зо мною… ти не будеш…

Мороз… — дубію! — хух! — іще не злиг…

Навколо? Аніжé! Кохáна! Студиш

Мене… всього. Не так? Поглянь! Троюдиш!

А я… все бігаю… Не посіче —

Хто знає?! — вітер?.. Не зачахну?.. Блудиш…

Покинула… Цураєшся!.. Печé

Не сонце — в грýдях! Ай!.. Несила! Гарячé!..

V

Над’їхавши — люб’язна! — у вівторок,

Не удалось мені… тебе знайти!

Окутав землю — і обличчя! — мóрок.

Іду я. Позираю — ах! — не ти!

О, ні! Минаю двóрища, хати́ —

Нідé — о, горе! — милої не бачу!

Молюсь. Волаю! Боже, напути!

За нею — говорив я? — сохну, плáчу!

Навіщо Ти зробив — її! — лихý на вдачу?!

VI

Не стане їй ні ласки, ні жалю́

На мéне — віриш Ти?! — не приголубить

Вона. Хоч я — клянусь! — її люблю…

А втім, гордливиця мене погýбить,

Коли не я, а хтось її пошлю́бить.

Я мучусь! Гину! Дýшу рву!.. Мовчить...

І серце — омліваю! — з жовчю рýбить.

Мені ж воно кривавиться, щемить:

За нею тýжить, мре!.. І нудиться… щомить…

VII

Агов! Не знаю, чи Господь у небі

Дослýхає. Проте, коли не Він,

Не пособить ніхто моїй потребі…

О, мила! Задля тéбе все на кін

Поставлю! Ех! Біжу я навздогін —

Почуй! — тобі! Даремно. Утікаєш.

Тебе!.. Кохав я... Щиро! А взамін?..

Постій! За віщо ти мене караєш?

Якого — відкажи! — гріха не забуваєш?

VIII

О, непоступлива! Прийняти зволь

Од мéне віршу… І у ній — покуту.

Схились до рани — чуєш? — і знеболь

Її. До каплі вичави отруту!

Оглянься! І уваж на мéне! Скруту

Мого не відцурайся — і тебе

Я оспіваю. Ах! Не злися жмуту

Написаних листів. Хай не згребе

Його правиця! Ні! Я не прощý себе...

IX

Пішла? Вернись! Тобі я виллю дýшу,

Відкриюсь — і полегшає мені…

Проте, жалітись годі! Ах! Я мушу

Пригоду, що зазнав у далині,

Переказати… Слухай! Ще яснí

У небі зóрі — сяли! — не потухли

І треті не співали ще півнí,

Коли устав я. Гей! Повіки спухли.

Щемлять. І сон бере… А нóги — аж розбухли…

X

Запрів я. Клóнить усьогó. Плече

Мені заклякнуло... Іду. Обмився.

Поволі я зібрався. І натщé

В дорóгу — ех, не вірила? — пустився.

І кучер не підвів — не забарився!

Я вийшов. І стояти у мороз

Не дав. А він, скажу, не помилився!

І не проїхав, заблукавши, проз.

То він збагнув: панич — не мліє від погроз!

XI

Ні духу. Темрява. Пустує ніччю

Холодне місто. Вулиці біжать —

Не спиниш їх! — проносяться увíччю.

І ліхтарі, подекуди, блищать.

Гудуть — прислухайся! — вітри́. Вищáть.

Проймають. Ех! Навіяли задýму.

І не дають мені спочити. Знать,

Ужé добралися. Нікóго. Тлуму

Не бачу. Спить. Вокзал. Огорнений у стуму.

XII

Ввійшов я. Люди гомонять. Присів

У холі. Книжка при мені. Читаю.

(Про кóго? Ах! Якби ж то я примів —

Не таячи, сказав би!) Коротаю

Години. Вже котрá? Не помічаю.

— «Тобі далеко, внуче? Блигом світ?»

— «Ах, ні!» — кажу: циганку відганяю.

Ех, марно сподівалась на привіт.

Однаково! Пусте! Лихих не жду приміт.

XIII

О, ні! Та й чом би? Усміхнулась доля,

Божусь, того — не пóймеш віри! — дня.

(Якби ж твоя — почуй! — змінилась воля,

В нутрі б ущухла... — подивись! — борня.)

Я виїжджаю. В’ється порохня,

Клубочеться дорóгою. В кабіні,

Пріч мéне — ах, мабýть, незаміжня́ ! —

Мандрує жінка. Заховали тíні

Лице їй. А рукá — у сумці на коліні.

XIIII

О, люба! Залишаю — до пори́! —

Тобі... чужу — і навісну! — Полтаву.

Не можу я забути — не кори! —

Тебе. О, ні! Тужу я без угаву.

І голову — якби ж то! — ех! — рудаву

До сéбе хочу пригорнути. Я

З тобою ще зустрінусь? І лукаву

Я зýздрю — га? — усмíшку?.. Ні?! Твоя

Подоба — не сильце?! Амуре! Стій, хлоп’я!

XV

Не йди! Стривай! Поглянь, що ти накоїв!

Скажу. Напав. Улучив. А стріли́

Не витяг. Рани — лютий! — не загоїв.

Ні час, ані принука… не дали

Утіхи. Допоможеш? А коли?

Побійся! Ух! Заплатиш, як Венера

Всього — біжиш?! — дознáє. Не могли

Ми з нею бути? Хтозна? Чи химера —

Уся любов? О, ні! Ще нагодяться пе́ра!

XVI

Дивлюся — не читаю — за вікном —

Ти бачиш? — нив’я… Річка простягнулась.

Поля́ жовтіють. Ледве за горбом

Світає. І! Природа усміхнулась!

Новóму — Боже! — дню. Земля проснулась!

Помчали коні. Ринули чимдуж!

І б’ють, ламають кригу: сколихнулась

Вода. Розтанула на дні калюж.

Ах, онде! Озирнись! Е, ні! Очей не мруж!

XVII

О, як трясе! Ненавиджу баюри!

Не відпускай, погоничу, вузди́!

Проїхали… Козлята. Свині. Кýри...

Ішов старий загнати череди́.

Упізнає́ ш? Яреськи. Не туди

Прямую. Далі трохи — у Шишаки!

Не забарюся, дáлебі. Зажди!

Як в ýсі, тихо… І нідé собаки

Не лають. Не буди́! Ще спить, либонь, усяке.

XVIII

Чи близько? Дай поглянути! Невже?!

Я перестанку — Боже! — не проґавив?

Аби я знав, коли вставати… «Вже!» —

Подумав я. Ні хвилі не пробавив.

Не міг я. Ні! Хто инший би доставив

Конверт? Я вийшов… Застигає кров!

Увесь тремчу. Клянусь я — не злукавив —

Я стрічі — так! — боюся. Похолов.

Спішу. Зродилась тут — о, жах! — моя любов.

XIX

Ступаю. Мерзну. Тишина. Безлюддя.

Гуде сова. Туркочуть голуби.

А вороння — покльовує жолýддя.

Зостановися!.. Дві — поглянь! — верби́

Сумують... Нахиляються... Журби

Не завдавайте!.. Ох! Синіє зранку —

Дивися! — небо… Так! Я від гурби́

Утік. Сховався у пусту альтанку.

І згадую — кого? — тебе! — свою коханку…

XX

Але не можу гаятись. Не варт!

Пішов я. Треба. Ох! Заприсягнуся

Тобі — ця подорож для мéне — гарт!

І показати, мила, я беруся,

Що я — бодай загину! — та змінюся.

На що я тільки — серце! — не піду!

Стривай! Побачиш. Я не полінюся!

О, так! Боротимусь. І не впаду —

Ах, ні! — твоєму — знай! — поручений судý.

XXI

Іанто! Ех! Молю! До мéне строга

Не будь. Не відсахнися байдужé!

Прийми. Не познущайся. Ради Бога!..

Хай мосць — агей! — твоя постереже,

Які... винóшу ли́ха!.. Не чуже

Тобі — я знаю! — спочуття... Оглянься!

Хутчіше! Я — не ворог! Аніжé!

Пробач! Ні зла, ні горда не зостанься!

І люттю не карай. У гніві не рум’янься.

XXII

Іду. Перестріваю жінку. «Гей!

Чи ви, — спитав я, — пані, до вокзалу

Дорóги не підкажете?» Людей

Не бачив досі. — «Навпростець, помалу,

Ви дíйдете!» — «Спасибі!» Ех! Зів’ялу

Топтав я, неприкаяний, листвý…

Чи з мéне — відкажи мені! — опалу

Ти здíймеш?.. А! Повір, я не живу —

Караюсь! Потекли… вже сльóзи на траву!

XXIII

О, люба! Їх не висушить ні сонце,

Ні вітер. Ой! Змахну — питаю! — з віч

Рукою? Може, ти?.. Калину — гронце —

Щипає крук — дивитися невміч!

Стривай! О, пташе! Зору не каліч!

Мені вже серце обіллялось кров’ю!

Лети. Кажу я! Забирайся пріч!

Моєму більш не вадь — почуй! — здоров’ю…

Кохáна! Пособи… такому безголов’ю.

XXIIII

Я на вокзалі трохи відпочив.

Нікóго не застав я… Відігрівшись,

Піду я… Час! Конверт я захопив.

Гляджу на карту… Ай! Бреду, підвівшись…

Клубочеться туман. І, розлетівшись,

Двори заволікає… В голові

Снувалась думка… Никли, розшумівшись,

Тополі. Хмари гусли. Кущові

Гілки́ перетрясло. Зламало. Чи не дві?

XXV

Агов! Не пагілля — дивись! — край мéне

Лежить — розбив, унíвець повернув

Усé наш рóзбрат. Годі! Навіжене

Ти пересердя маєш… Не забув

Я гордости в очах. І не збагнув,

Чи я колись перемінити зможу

Ненáвисть — у любов? Мене розчув

Господь? Не знаю. Витягне ворóжу

Він скалку з мéне? Ах! На дрюк — поглянь-бо! — схóжу.

XXVI

Я наступив. Не обійшов я. Луск

Роздався. Глухо… Втім, не докучає

Мені тепер — їй-Богу! — жоден хруск…

Ех, инше — ти послýхай! — досаждає…

О, ні! Тебе зо мною більш немає!

Для кóго — не відкажеш?! — тереблю

Я стрýни. І кому душа співає?

Чи не тобі? Дармá! Кого люблю,

В тієї ласки — ох!.. — нічи́м я не куплю!

XXVII

Рятуй! Здобути ні за що не міг я

У тéбе ні розради, ні тепла…

Не догоджав? І назирці не біг я?

Агов! Чому зігрітись не дала?

Згадай! Колись мені ти простягла —

О, так! — на лю́дях, засміявшись, руку —

І нею, відпустивши, опекла…

За нашу не забула ще науку?

Ти загубилась… Ех! Навіяла розпуку…

XXVIII

Я ні плечей, ані твого лиця́

Ужé давно, признáюся, не бачив.

Розлука — чуєш? — убиває ця

Мене щохвилі… Я б усім оддячив,

Якби… — о, так! — я щось для тéбе знáчив…

Проте, не сумував я… Ех, либонь,

Я наміру свого не розтовмачив.

То слухай же! Над’їхав у триконь

До панотця… Твого! Не треба. Не холонь!

XXIX

Гадав я спершу тільки написати,

Нікýди не рушаючи, листа.

Не зміг… О, ні! Адреси відшукати

Не вийшло… Я не здався. І метá

Новá з’явилась! Боже! Не спростá

Мене сюди привів... Ах, инші двері

Ти задля мéне розімкнув. Густа —

Дивлюся — тінь лягає на папері…

А я — іще не сплю. І ляжу без вечері…

XXX

Здається — мила! — я прийшов. Стою́.

А де? Не видно сíльської управи?!

Зайшов я... У крамницю. Тихо. П’ю

Я шоколад! Не полюбляю кави!

А чай? Зелений до смакý! Я стрáви

Ніякої не замовляв. Не час!

О, ні! Я не зробив одної справи.

Ужé котрá? Не восьма? Я обтряс

Пиляку з ніг. Іду! Хай батько сýдить нас!

XXXI

Коліти не бажаю на морозі.

Пожди! В управу надійду мерщій!

Я тут. І більш нікóго на порозі…

Ввійшов я. Страх казати — Боже мій! —

Прискорити кінець я можу свій,

Коли прогніваю сьогодні пана,

Бо ж він — причина радості моїй…

І пагубі. О, так! І жодна рана

Любови не страшить… О, ні! Повір, кохáна!

XXXII

Зайшов... — не відступлюсь! — у кабінет...

Я стукаю... Перепросив. Кажу я:

«Добридень! (Ох! Я знаю етикет!)

Особи, відкажіть мені, знайдý я

Такої-то в цій установі?» Жду я,

Коли проб’є мій час… Але дармá!

Я обманусь... І тільки! Повторю я,

Що мовив секретар: «Його нема

Вже тут. Воює. Ех! Обли́шив нас притьмá!»

XXXIII

— «Для чóго — не таїть — прошý, будь ласка! —

Тепер у нас питаєте його?»

— «Я відкажу (не вíзьме — ні! — опаска):

Я дíла з ним не докінчи́в свого.

Чи не передасте ви одногó

Йому ральця від мéне?» — «Що ж… — мовляє, —

Дружині подзвоніть. А я того

Не ладжуся робити. В школі має

Ще працювати»... Ух! Чи гостя привітає?!

XXXIIII

О, Боже!.. Ах! Яви́! — не гайся! — ту,

Чиє дитя мене занапастило;

Чия утроба — слухай! — гіркотý —

І біль! — у світі рóдить!.. Не занило

В душí у мéне — а! — закров’янило

У грýдях — бачу! — серце… І! Комý

Відплачуєш?.. Кохáна! Що зробило —

Не я? — тебе жорстоку?.. Одномý —

Твоїй злобí — клянусь! — я віри не дійму...

XXXV

Агей! За віщо ти мене карала?

Яку в мені побачила вину?

Для чóго — не збагну я — угрущала

Мене, щоб не займав — лишив одну?!

Розлуки я не стéрплю. Тишину

Я роздираю — ти не чуєш? — криком,

Але тобі — усé одно… Грізнý

Тебе гукáв я — ти озвалась риком:

«Повісся! На вербі! З подертим — хутче! — ликом…»

XXXVI

За що — питаю! — заслужити міг

Такої — не мовчи! — признайся!! — люті?

Скажи! Не розумію, далебíг.

Утім, ужé я віддаюсь покýті.

Чи будуть — мила! — стогони почуті?

Невже нікóли я не пригорнусь

До любої? Провóджу дні, зопсуті,

Гіркі без неї. Господи, молюсь!

Прийди! Повíдай, чим… руки́ її доб’юсь?

XXXVII

О, мила! Розплатився би я щедро

За неї. Не вагаючись! Порá!

Ужé надворі — ти оглянься! — ведро.

Тепліє. Вийшло сонце. Дітворá

Гуляє. (Ех! Прости! За малярá

Я не зійду! О, ні! Але хотів би,

Клянуся, щоб — не затуляйся! — гра

Тебе розважила моя. Не смів би,

Кажу, співати зле! Ти що?! Я не зумів би!)

XXXVIII

Супрóти мéне — Господи! — ішла

Красуня. Дíвчина собі нівроку!

Але гніздо в душí моїй звила́

Вже дрýга… І моєму — чуєш? — оку

Не треба иншої… Згадай! Пів року

Ми не стрічалися… О, ні! Тебе

Ще досі пам’ятаю... Ех! Жорстоку

Люблю… І, голодуючи, себе

З’їдаю… Під ребром… Аж ниє — ах! — довбе!

XXXIX

Чи на землí багато знáйдеш квіту?

Розглянься! Прóти милої увесь —

Бур’ян! — ніщо!! Пройду — о, так! — пів світу,

Але чи роздобуду — знаєш? — десь

Такого? Ні! Твоє, а не чиєсь,

Мені стебло — кажу тобі! — не схóдить

Ужé давно — повір! — з ума… Котрéсь

Дівча мене полю́бить? Ах! Зашкодить

Воно собі. Чи я?.. Любов на гріх підвóдить.

XL

Ужé, не сумнівайся, багатьох

Звела — ти не горюєш? — у могилу...

Тривай! Постій!! Невже… — о, ні! — нас двох

Не пощадить? Не зможе! Не під силу!

Нікóму загубити нас. Вудилу

Її не дамся! І тебе — нія́к! —

Не відпущу! Моєму — ах! — світилу

Не згаснути… Чи у тобі, однак,

Я розпалю вогонь? Осмілюся. Ще б пак!

XLI

Я ніс до матері твоєї — слухай! —

Не тільки вірші. Ах! Скажу, придбав —

О, ні! — не рожу! Квітко! На! Понюхай!

Ряди — сухих і в’ялих! — перебрав,

Та все ж таки одну тобі узяв —

Береш? — духмяну, свіжу хризантему.

І грóшей — зовсім! — не пожалкував.

Чи вибору дивуєшся моєму?

Нічóго! Скарбу — ех! — я догоджу своєму!

XLII

О, так! Співатиму я, доки смерть —

Клянусь тобі! — дочуй!! — не перемеле

Всього, не розділяючи, на дерть!

Я б не злякався жорна. Ні! Ой, леле!

Нехай трощитиме — кажу! — дебеле

Скоріш — нехай не дляється! — мій труп…

Гнию без милої… У невеселе —

Ах, подивись! — обличчя… І потуп

У землю очі... Ти — не прóсвіт мій, а струп…

XLIII

О, Боже мій! За що? Я не загою

Нічи́м своєї ви́разки. Не я.

Не сам. Хіба що з дрýгою… З тобою!

Не віджени! О, радосте моя!

І не сугірше — ні! — від солов’я

Защебечу! А втім, не спроможуся —

О, ні! — тебе розчулити… Ім’я!

Кого ж я зву? Промовчу… Не беруся

Назвати вголос. Ет! В усьóму їй корюся…

XLIIII

(Я не обманюю? Чи не вдаю

Покóри?!) Ах! Якби ж вона схилялась…

До чóго?! На любов! Не затаю:

Киприді на очах би дорівнялась!

Утім, ужé! Нехай би не змагалась

Нікóли жодна з нею! Ех! Вона

До мéне — лихо! — уві сні являлась!

У полі… Без нікого… Ні! Одна.

За плугом я ходив… Напрóти — цілина…

XLV

Якби ж — о, Господи! — її зорав я!

Не можу. Не дається! Чересло

Я затупив!.. Усім ужé клепав я —

Намарне! Стачить. Не допомогло

Мені тепер завзяття… Чи теплó —

Урай мені! — здоліє розпушити

Цей ґрунт? На ньóму ще не проросло

Насіння… Та я знаю, що родити

Він рясно буде. Ах! Не маю відступити!

XLVI

Нагадую... Колись... Тривай! Постом —

Чи ні?! — прислав я дещо у конверті —

Оглянься! — у Шишаки! — і листом —

О, так! — нежданим угнівив до смерті...

Не жалуєш мене!.. Клянусь! Подерті —

Любове! — записки́?.. Чи їх знайду

На смíтті?.. У шухляду не заперті?

Забуті? Їх спалила?! На біду!

Ще знадобляться! Ех! Та вулиця. Піду!

XLVII

Не зволікаймо… Ах! Перепочинку

Ні хвилі не даєш… Постій! Даруй!

Ужé не пам’ятаю — ні! — будинку.

(Його не розізнав я. Не горюй!)

Затишшя!.. Ех! Собако! Не валуй!

Мовчи! Не заважай моїй притузі.

О, ні! Я не жебрак! Свого пильнуй!

Іди!.. Об ранішнім — кохáна! — прузі

Минаю кожен двір… У тéбе на услузі.

XLVIII

Не вийдеш! Не обгорне — чуєш? — гість

Люб’язної!.. Ах, ні! Насправді? Значить,

Я не діжду? Нікóли?! Як на злість,

Покинула… За що?! Бреду. Маячить

Обмара… Всюди! Знаю! Бог не рачить

Мене простити… За який же гріх?

За той?! Ще скільки раз мені віддячить?!!

Мене — скажи! — не брала ти на сміх?!

Тебе журив я. Ех!.. Чому?! Даремний спіх...

XLIX

Я плáчу… Каюся!.. Твоєї дружби —

О, сонце! — не прийняв… Ах, пожалій!

Утіш! Ганьба!.. Дознай! Тепер чимдуж би

На неї згóдився… Було хутчій —

О, так! — прислýхатись… Невже? Одній

Любові я скорюся. Ох! Не можна

Просити меншого… Як у твоїй

Душí сидить… Непри́язнь. Ух! Не кожна

Вбирає очі… Гей! Не будь — о, ні! — тривожна!

L

Я зла — уваж! — тобі не зичу. Всім —

О, так! — я присягну! Чи небезпека —

Прити́чина любові? Що ж… Утім,

Не допоможе — слухай — ні утека,

Ні путь — не вихваляюся! — далека…

Дійшов? Стривай! О, Боже! Не сюди

Її приніс — не скажеш Ти? — лелека?

Ох, виросла!.. Дівча! Його сліди

Затерла осінь. Ах!.. Пішло… А втім, куди?

LI

Озвися! Глухо... Безгоміння... Стрічі

Не буде!.. Марне сподівався!.. Гей!

До кóго виїхав? Не знаю… Двічі

Гукáв. Не чула? Ох! Тобі з грудей

Не вискочить нікóли серце?! Ґлей

На дереві загус… А ввіччю — сльóзи…

Ах, не зважай… Ходімо! У ліцей!

Не розвернуся… Надійшли морози…

Та глянь! Я весь горю́! (І чхаю на погрóзи.)

LII

Дивися! Клáдовище. У трунí

Заснувши, буду — я питаю! — вільний?

А, може, здатись? Ух! Не ляжу! Ні!

Пустé! Нехай здаюся божевільний!

Не пересипле ґрунт — авжеж! — угíльний

Костей моїх до чáсу… Не барю —

Не думай! — смерти… Зайве! Годі! Спільний —

Не жереб! — ох! — кінець... Вона... Дурю

Її? Тікаю? Ет!.. Я нóги заморю…

LIII

О, лихо! Вíйни, пошесті, хвороби

Скількох ужé забрали? Не злічу…

Не витерпить… — невже?! — цієї проби —

Не скажеш? — мій народ?! Я замовчý…

Тривай! О, ні! Я скарги не кінчу!

Повíдай! Скоро вже на Україні

Настане... — погамуєш?! — мир?.. Січý

Зубами… Недалеко... На рівнині!

Ти бачиш? Он! Поглянь! Бреду я... В самотині…

LIIII

Як чисто… Ай! Ні хмари! Голубінь…

Я ж думаю, кохáна… Пролітають

Не зграї — спогади… Якби ж не тінь!

Лягла між нами… Досі навівають

Печаль мені твої обрáзи… Мають

Жінки́ — немало! — вроду… Хоч твоя

Затьмила всіх… О, так! Не зволікають

Її ужити… Хай! Однак, моя

Любов цінує те, чого запрагнув я…

LV

Ужé давно… Зізнáюсь: бачив рідко

Її… Надходив, а проте ні з чи́м

Вертався… Белебень. Ти чуєш? Їдко

У спину дує… Ех! Скажу: одним

Я тішуся — мені — о, так! — моїм

Згадала? — ні?! — очам ти усміхнулась…

Тоді. Не заважав ніхто… Зачим

Так різко — не з’ясуєш? — одвернулась?!

Пішов би — так! — на все, аби охаменулась...

LVI

Ужé нікóли я не відміню

Того, що сталося… Дармá жаліти…

Себе — не віриш? — досі я виню…

О, люба! Я не можу зрозуміти,

Як ти — розкаююсь! — могла терпіти

Мене жорстокого… Досадно… Був

Лихий з тобою… Як не спопеліти —

О, Боже! — з соромá? Я не зітхнув —

Заголосив! О, ні! Я милу відштовхнув…

LVII

Тривай! Зумисне? Аніжé! Нікóли

Не став би я того чинити… Ух!

Заприсягаюся! Утім, кололи

Мене її словá… Навіщо слух

Ти рвала?! Е! Якби ж то я оглух…

Ненависний тобі… — о, так! — ворожий —

Добачив я! — і голос мій, і дух…

Розповіси, чому тобі не гожий?

Проте, спізнав я — ех! — до брата не підхожий!

LVIII

Ах, я — по-твоєму, не чоловік —

Питаюся! — не рíвня паничеві?

Хіба? Не відійду — клянусь! — убік!

Не думай, серце!.. Мила! Не дешеві

Мої погрóзи… Біг я — на коневі

Ужé під’їхати не можу... Як?

Чи дні — стривай!.. — забуду я квітнéві?

Пустила... — намену! — пожди!! — собак

На мéне… Заслужив? Набрид я, чи так?!

LIX

Інóсе! Гребуй! Віддаляй! Цурайся!

Мені — клянусь тобі! — не зв’яжеш рук!

Не дíждеш! Марне! І не сподівайся!

О, ні! Для мéне честь — порожній звук?!

Нічóму — віриш? — не зігнути в сук

Мене!.. Людину може обснувати

Любов… як міль — не знаєш ти? — павук…

Невже комаху будеш урікати

За те, що хира?.. Ет! Було їй не літати…

LX

О, Господи! Що вдію? Відкажи!

Не прирівняю ні до кóго в світі

Люб’язної… Агей! Допоможи!

Врятуюся? Чи розірву я сіті,

На мéне — гордого! — колись надіті?

Не вірю… Бачу в них я тільки смерть…

Не маю більш нікóго на приміті…

Найкращих літ… ужé віддав їй чверть!

Як гарно все ішло... Без неї — шкереберть...

LXI

О, мила! Я нічóго не забуду!

Горсет. Бавовна. Квіти. А парчá?!

Умлію... Позирати на облуду —

Мою! — не захотіла… Панича...

Не цінувала… Гостра! Від бичá —

Я здумав! — гірше била! Я торкнувся —

Хіба не соромно? — та ні! — плеча

Твого… (Не сéрця!) М’якну… І незчувся,

Як зажурилась ти… Чого не зворухнувся?!

LXII

Вже недалеко… У руцí моїй —

Не бачила?! — циліндр. Он! Лощиться,

Горить… І як! Не догоджу своїй

Любові… Марно! Ех! Не заискриться

Нікóли зір у неї… Чи годиться

Мені боротись? Може, відступлю,

Роззброюся? І тýга закінчи́ться?

Не вірю! Ні!! Цього я не зроблю…

Я перемóжу? Ах! Чи вліз я у петлю?..

LXIII

О, так! Нічи́м собі я не зарадив…

Ні лестощі, ні спів, ні гра… І шовк

Її — о, Боже! — милої! — не знадив…

Боїться… Я для неї — хижий вовк!

Хіба усé даремно? Ах! Я товк

У стýпі воду? Нащо їй писав я?

Для кóго все? Щоб я тепер замовк?!

О, ні! Перо я заточу! Кохав я...

Одну. Ручаюсь! Ех!.. І ліпшої не знав я…

LXIIII

Дивись! Не школа? Ні? Я вже задуб.

Іще немало? Трохи… Я з тобою —

Гордливице! — хотів узяти шлюб.

Я не казав? Для мéне — ай! — фатою

Очей ти не запнула… Дітворóю

Не бавитимусь… Горе! Чи знайду

Собі когось до пари? Гей! З одною

Пішов би до вінця́!.. І молоду

Поцілував!.. О, ні! Без неї пропаду...

LXV

Не згаснути не можу… До причастя

Не пíдемо — кажу я! — ні! — удвох…

Я не зазнáю — ех! — нікóли! — щастя…

Не думаю… О, Боже мій! Скількох

Питаюся! — ужé відкинув? Ох!

Чи при́йдеться — о, люба! — звікувати

У самотині?.. Як зав’ється мох,

Окутає… — могилу! — віддирати

Не вíзьметься ніхто… Не ляже поридати...

LXVI

О, вислухай! Прошý! Як у землí

Я стану — ох! — недочуваєш? — гнити,

У мóрок… поспішися — ех! — малі

Розсунь — благаю! — рýки! Освіжити

Не забарися віч… Ах, оживити

Сльоза їх може… Ух! Нізвідкіля́

Не при́йде більш ніхто… Я вірю: змити

Гріхи з душí моєї — опісля́! —

Ти не відмовиш... Гей! Приникни, янголя!

LXVII

Тобою милуватися — утіха.

Не віднаходити — не мýка! — жах!!

О, ні!.. Безглуздя! Горе! Я — поміха

Своєму щастю… Мерзну я. В ногах

Ужé немає си́ли… На щоках

Рум’янець… Холодно? Чи я соромлюсь?

Пожди! (Не був я — звіку! — в женихах!)

Не від морозу — люба! — ні! — судомлюсь…

Я з матір’ю — невже?! — твоєю познайомлюсь.

LXVIII

О, так! Мене — я признаю́? — ввійти

Змогла вже… А утім — кажу я! — нені —

Твоїй! — не вдасться… Нíяк! Гей! Прости!

О, мила! Хай з тобою наречéні

Ми справді не були і навіжені

Тобі здаються — ех! — мої словá —

Почуй! — благаю! — ні вітри студені —

О, Боже! — ух! — ні тиша льодова

Коханця не уб’є… О, ні! Любов — жива!

LXIX

Не дорікнеш мені? Я забарився

Аж надто… Поспішу я! Годі! Час!

Я надійшов. О, так! Не загубився.

Ой, двері — сонце! — відчинив, потряс —

Не бачу я нікóго… Ет! У клас

Дітей не заганяють… У вахтéра

Я запитався: «Потривожу вас!»

Іде. Він кличе. Ох! Її! Тепера

Вгамуюся? І як?! Відíйде — ні? — химера?

LXX

Якби… Ой, проганяли вже не раз

Мене… Дівча не прийняло… Ах, Боже!

За ньóго б’юсь! Невже моїх ураз

І тут — прокляття! — не загою?.. Може,

Не розказали їй? Мабýть. Не гоже

Паньматки — гріх! — засмучувати… Ці

Турботи — зайві. Паруб’я нахоже

Несе — не лихо! — бачиш? — папірці!

А з ними — квітку. Ай! Запахла у руцí…

LXXI

Вихóдить! Я клонюся — пробі! — чемно

І капелюх ужé здійняв… Прошý!

Не злися! Ні! О, люба! Чи даремно

Катуюся?.. І гину!.. Я сушý —

Не видно?! — серце… Ти поглянь! Смішу

Людей… Не хочу — слухай! — пожурити…

О, ні! Заприсягаюся! Рішу

Я діло розпочате… Залиши́ти

Кохання ще не зміг… Нія́к не відпустити!

LXXII

Про що я? Не забула? Ех! Стоḯть —

Вона! — дивись! — напрóти... Заклякаю!

О, ні! Здалося… — ах! — повір! — на мить! —

Я бачу… — не лякаєшся? — питаю! —

Обмару… Чи твою? О, так! Узнáю

Тебе заиграшки… І навіть — еч! —

У мáтері... Чудуюсь. Притихаю…

Глядіти можна? Годі! Не переч!

Не лаятиме? Ні? Кохáна! Убезпеч!

LXXIII

«Магайбі!» — «Здрастуйте!» — говóрить. «Пані! —

Витягую — не що! — пакунок. — Ем…

Не зволите, — кажу я… (Ех, зарані!) —

Гостинця передати?» Як ножем

Різнула: «Чи мені? Хіба?!» Лицем

У грязь я можу вдарити… Боюся!

Нема чого сказати. Порожнем,

Здається, не поїду… Аж мінюся,

Подумавши… Стривай!.. Чого? Не розгублюся!

LXXIIII

Не вóнпи! Ех! Не віриш? «Далебí —

Зізнáюся! — не вам... Хоч тій людині

Ви звісні… Правда! (Ух! Невже турбí

Кінець?.. Хіба? Я можу йти?! По спині

Мороз біжить…) Кому? О, так! Причині

Мого візиту… Нею дорожу,

Як ви. Не менше!» — завіряю. (Сині

Ужé повіки… Ах! Я не дрижу!)

«Ім’я? Чи назветé?». О, ні! Я не кажу…

LXXV

«Всерéдині! Зобачите! — мовляю. —

Спасибі!» — «Годі! Нíзащо!» — «Тепер

Я вáшеці не забарю. Не мáю

Надокучати…» Вийшов я. Потер —

Щасливий! — рýки! Ох! Я не роздер —

Питаюся! — душí?! Сміюсь? Нікóли!

Навіщо зникла? Ах! Я ще не вмер —

Дивись! — почуй! — з нудьги!.. Побрів зі школи.

А де? Не знаю! Ні!.. Вже п’я́ти захололи…

LXXVI

Поїду? Не гони́ — прошý! — відсіль!

Недовго — не страшись! — о, ні! — гуляти

Я буду… Чи намарне? Нізвідкіль

Не при́йдеш… Ні!.. Томлюсь... О, Боже! Дати

Зуміла відкоша… Не заридати

Несила… Ух! Не кволюся!.. Не міг

Ключа до неї — знаєш?! — підібрати?..

Постій! Невже дармá за нею біг?..

Чи сóром… — ай! — боюсь!! — од мéне уберіг?

LXXVII

Туман ужé розвіявся… Погода!

Я не спішý — нітрохи! — на вокзал.

Пройдуся… У музей? Не треба! Шкóда —

Болить… у грудях. Чуєш? Про скандал

Не можу я забути… Щóки… Пал!

І ти зо мною… Бавишся… Жартуєш!

І все… Навтьоки! Ех! Подумай! Шал

І досі налягає... Не глузуєш?

Однаково. Пустé!.. Нікóли не вшануєш…

LXXVIII

У сквері — ні душí. Затихло. Десь

Гребуть — невже не рано? — листя. Бачу

Навпрóти — глянеш? — ря́ дна. Ух! Шелесь —

Беруть ужé. Нести́муть. Гороб’ячу

Зогнали — хутко! — зграю… Е! Вдостачу

Напрацювались… Не вважай! Горить

На сонці — вище! — баня. Ех! Удачу

Забрав Господь… Мене — за що? — корить.

Молюся. І тепер! Не слухає. Мовчить.

LXXIX

Я не піду — о, ні! — у церкву. Можна?

Дивися! Чи не Гоголь? Привітав —

Скажу! — його... Не мусив? Гей! Тривожна —

Повір! — не спить його душа… Не знав,

Куди прямує… Ех! І заблукав

На стороні… О, Боже! Ах! Відніс ти

Її далеко?.. Стрінуся? Шукав

Усюди… Пробі! Важко. Дай присісти…

Журюсь… Од неї — бач! — ні слуху, ані вíсти…

LXXX

О, мила! Чи тобі — не все одно?

Ти чуєш? Кануло — усé! Надії

Забулись… Уп’ятьох — чи ні? — давно! —

Гуляли… Трохи людно. Парк. На вії

Дивлюсь… Розмова. Гук. Шепочеш… Тíї

Словá — нагадуй! — гірші полиню́…

Стривай! Пощо? Навмисне?! Чи затії

Дармá шукаю?.. Ох! Чи не роню

Я сліз? О, так! Авжеж!.. Кого я обманю?

LXXXI

Чи слухав? Е! Бодай і не казати!

О, ні! Яка наруга! Боже! Де

Це видано — як можна?! — глузувати

І насміхатись? Голова… Іде

Як сміла?! — обертом… Чи западе

Їй в око — міг зобачити?! — неврода?..

Нізащо!.. Ех! Дурний! Убогий! Жде —

Не звісно? — кращого… Її свобода

Мені — безчестя. Ах!.. Не заслужу клейнода…

LXXXII

Не рік, не два — зізнáюся! — печаль

У мéне відібрала. Тяжко… Хýду —

Нія́ к! — не запобіг… Сумую… Жаль.

Не дорікай мені! Я не забуду —

Не слухаєш? — нікóли! — ех! — до суду! —

Я вибрав… иншу… — не кохáну! — бо

Мене згордовано… З очей полуду

Я зняв… О, так! Мені простиш… або

Сконаю… Тýги — ей! — не винесу, їй-бо!

LXXXIII

Відкритися не міг? Невже?! Не пізно?!!

Якби раніше… Тільки пригадай!

Не важко?! Авдиторія… Завізно…

Поглянула… — куди?! — на мéне. Ай! —

Не віриш? — усміхнулась… Боже! Дай

Мені спитатися! Чого любити

Її — тягар?.. Мовчиш?! Одповідай!!

Не стéрплю! Ех! Та що мені робити?

Надіятися? Так?! Чи мáю залиши́ти?..

LXXXIIII

Не гаятимусь! Ох! Піду я. Час

Мені вернутися. Ужé обіди.

Не поспішаюсь… Ет! Аби не вхряс —

О, ні! — дорóгою возниця... Вíди

Не посилала?.. Е! Якби… Сусіди

За тéбе не розкажуть… Ні!.. Смучусь...

Куди пішла? Тривай! Чи назавсíди?!!

Я не кохав?.. Не віриш?! Удавлюсь!..

Тобі… — не тріпочи! — нікóли не всміхнусь…

LXXXV

Яка гординя!.. Люта! Не зважаєш

На мене… Зовсім!.. Ти — ще й надто! — злиш!

І смерти — чи не так?! — мені… бажаєш…

Не заспокоюся… О, ні! Тремтиш?!

Не відплачý… Нікóму… Гей! Облиш!

Іду… Кінець — невже?! — моїй неславі…

Мене… — тривай! — всього занапастиш…

Наги́баю? Не стрінусь у Полтаві?!

Не бути — не дрижи!.. — такій — чому?! — проя́ві!..

LXXXVI

Дивись! Вокзал. Нарешті! Ах! Людей

Не бачу я… Постій! Ужé надходять…

Поволі… Небагато. Ні! Ачей,

Не скоро виїжджати… Ай! Не водять

Очима — глянь! — за мною? Тихо… Бродять…

Навіщо?.. Сяду… Гомонять усí...

Ні з чи́м. З торбáми… Е! Нехай! Не шкодять...

Простила? Ех! Чи буде край писі?

Невже? Покаюсь — ух! — найшвидше! — на грісí!..

LXXXVII

Нідé я не знайшов — о, ні! — розради…

Ах, що мені робити… Укажи!

Дослýхаюсь? Авжеж! Твоєї ради

Я хочу… Не відмовся! Не біжи!

Врятуй мене! Кохáна! Услужи

Мені!.. Дочула?! Ех! Не відпирайся!

Нікóго ще не знала… Не пряжи —

Не смій! — на дрýгих! Ет! Не залицяйся —

Прошý! — ні з ки́м! Чого?! Люблю... Не посміхайся!

LXXXVIII

Либонь… я не дозвуся… Ех! Одвіт —

Не чуєш?! — перед мéне!.. Заглушила

Його… розпука. Ні, не страх! Чобíт,

Я не злякаюсь очорнити… Сила —

О, Боже! — є! Стривай! Не загубила

Її душа… Казали… Панотець

Мого дівчати! — на війні… Скосила

Вона вже багатьох… Чи не кінець?

О, ні! Готовий! — ач! — послýхай! — рішенéць!..

LXXXIX

Іанто! Годі! Не заворожу я

Тебе… Ні гра! Ні спів! Ніщо!.. Гульвіс

Не терпиш… Не відчаюсь! Приберу я —

Не відступатиму! — куди?! — ярміс!

Який? (Чи не вгадала?!) Не приніс

Іще... — не смійся! — жертви! Аполлону?

Не затаюся… Е! Палладі! Вріс… —

О, люба! — зникнув шлях… до Гелікону…

Країна — у біді?!! Стаю́ на відборону!

XC

О, дíвчино! Перá — нікóли! — спис

І жадна зброя — свідчу! — не притýпить…

Агей! Щоб у руцí — кохáна! — стис

І я — без стрáху! — меч!.. І біль — одстýпить…

Увесь… Тоді… О, Боже! Ех! Не рýпить

Мені, чи смерти… увійду… Хіба —

Я не повірю! — слава не окýпить…

Гріхів?.. О, ні! Загуда… і клятьба —

Цього я заслужив?! Піти — не край… Цільбá!..

XCI

Якщо вернутися не вийде… в герці

Поляжу на снігý — любове! — знай! —

Навіки будеш — не моя! — у серці…

Убитому… Його не віддавай —

Не чуєш?! — на поталу!.. Не пускай

До ньóго звіра-птиці… На високій

Могилі — ей! — не плачся! — поховай!

І у землí — не журишся?! — глибокій

Залиш… Не тут — у ній!.. — до мéне при́йде спóкій…

XCII

А нині — я боротимусь! Не жаль

Мені госпóди… Ач! Усé покину!

Хай пощерби́ться — ух! — об мéне сталь!

І градом — хутче! — полетять у спину

Безщадні стрíли… Боже! Я порину

В огонь… У воду! Га! Стривай лишень!

І óбраз… — так! — авжеж! — її!.. — в хустину

Закутаю… Молитися щодень

Заприсягаю! Ич!.. Не сльóзи?! Кілька жмень…

XCIII

Захоплять? Чи не так? Запруть у льосі?!

Дармá!.. З тобою… все переживу!

Чи я не розлюбив?! Сумую? Досі!..

Як мордуватимуть… — о, ні! — позвý

Тебе — і враз кайдáни розірву!

Коли сховаюся... утихну... ляжу… —

Приснишся… Ні! Прилинеш наяву!

Кати! Чи ви обудитесь? Пропажу

Замітите? Нехай!.. Тепер — нічи́м! — не важу…

XCIIII

Далеко — слухай! — може завести́

Мене… і лихо, і страшна погоня…

Та не спинюся... Годі! Е! Брести

Я мушу… Хай приблизяться! Долоня

Затисне камінь!.. І жбурне — супоня

Розíрветься… В багнище… капитан,

Розбившись, упаде… Не вíзьме доня

За рýку... Ні! Покóтиться… в бур’ян…

І не загоїть — ей!.. — ужé нікóли! — ран!

XCV

Товариші? Загинуть… Їх придáвить

Обох... Тачанкою... Не запряжу

Коня? О, так! Мерщій! Нехай розправить —

І він — кохáна! — плечі… Одв’яжу

Його… І загнуздаю! Проложу

Собі дорóгу! Ет! Не сумнівайся!

Пожди! Обступлять?! Я не задрижу!

Хай скільки буде їх! Не сподівайся!

Помчуся! Напролом!.. А ти… Не забувайся!

XCVI

Вкраḯна… О!.. Ще не загибла?! Ні!!!

Б’ємóся! І тепер! Щодня! Затóго

Москви не буде! Вигорить!.. Кальні

Спустіють… улиці… Нідé — нічóго! —

Не залиши́ться… Геть! І вже нікóго

Не станемо щадити… Навісне

Поріддя щезне… Так! І ми від ньóго

Захистимо… Європу! Віддихне!

Устане! Як… і ми… Почуй! Напáсть… — минé…

XCVII

Гидота… Попелище… Сніг… Руїни…

Імла… — усe відíйде… Зацвітуть

Гаї… Хлібá урýняться! Долини

Зазеленіють… Молодí зростуть

У них байраки… Сéла оживуть…

Ірпінь, Гостомель… Харків… Буча!.. Діти!

Розорено… Убито… Нащо? Лють

Бере! Не вщухла! Ай! Цього терпіти

Не будемо! Усé! Чи ворога жаліти?!

XCVIII

О, ні! Хай не кінчи́ться — Боже! — мста!

І кров іллється — так! — за нашу волю!

Хутчій повéрнемо — авжеж! — містá…

І на полях не виросте куколю!..

Борімося! Ніхто за нашу долю

На смерть — агов! — не пíде! Чую! Ми

Її здобудемо… Невже потолю

Дамо загарбнику? Підходь! Візьми!..

Ні в кóго не лежім — агей! — під чобітьми́!

XCIX

Нарóде! Ах! Коли прочнешся?! Люди!

Ще скільки доведеться погребти

Синíв… і дочок?.. Га! Скажіть, обýди

Не станеться? О, Боже! Не ввійти —

О, ні! — цієї проби… Довести́ —

Ужé! — зайдімся… ворога до сказу!

Не прихилятися — кричу! — змогти —

Клянусь!! — повинні… Слухайте! Ні рáзу

Не відступімо!.. Ей! Удушимо… заразу!..

C

Любове! Не журися! Ні! Уп’ять

Не перестрінемось… ужé… Навіки

Ти щезнула… Хай скільки доїдять

Мені… Чи зрадять… Ой!.. Божусь! Навтіки

Нікóли не пущуся… Ех! Повіки

Не засльозяться… Чи набрякнуть? Ох!

Мабýть… І рани... Чи загою? Ліки —

Надія… Розцвітеш! Аби не всох —

Нізащо! — китяг… І!.. Згадаю — серце — тьох…

CI

Не бачиш?! Он! Карета! Виїзди́ти

Ужé порá… Сідаю. Мушу. Біг…

За ким?.. Тривай! Чи не від сéбе? Жити

Не хочеться… Не слухаєш? Батіг

Лящить… «Ану!» Пиляка… Ей! Доріг

Немало — ні?! — пройшов?.. Не усміхаюсь…

Про мéне… — бáйдуже… Я спостеріг!

Надокучав… Обрид… Овва! Не каюсь!

Пожди!.. Люблю… А гнів... Забудь його!.. Прощаюсь.