Соломії наснився дивний сон. Хоча, коли таке відбувається постійно, хіба воно не стає звичайним? Хай там як, а ледь пробуджений мозок одразу ж береться ховати залишки сновидінь. Та Соломія давно навчилася хутко записувати те, що не хотіла загубити в ранковому тумані. Те, що мала намір прискіпливо аналізувати, немов чергове послання позаземної раси.
Розгадувати її сни нелегко. Але що більше непов’язаних деталей в них з’являється, то захопливішим буде процес пошуку значень. І, як правило, всі деталі таки виявляються пов’язаними − інколи навіть в межах кількох снів, що ставалися з нею із різницею в роки. Соломія чудово розуміє, що на те ці сни і є виявом її позасвідомого, що вона досі не збагнула їхніх послань у житті свідомому. Сни були підказками. Тлумачення ж її, цілком можливо, були помилковими. В сновидсько-тлумачному ділі, безсумнівно, є очевидна принада – чарівлива аморфність й нескінченна варіантність значень. Соломія могла помилятись (а чи можна помилитись в світі, де правильних відповідей не існує?) частково або й повністю, незважаючи на її довгеньку кар’єру дешифрувальниці сновидінь. Ще в дитинстві вони стали такою ж важливою частиною соломійчиного життя, як власне і саме його проживання. Тому вона давно засвоїла, що сни не хиблять – хиблять люди.
Варто попередити, що головна принада такого уміння − його ж найбільша небезпека. Позаяк людина, що до того ніколи не лишалася сам на сам із бодай двоїною власної суті, навряд витримає таке близьке знайомство з цілим роєм протилежних варіантів, що спокійно співіснують в одній (її ж!) свідомості.
Тепер до теорії. З досвідом починаєш мимовільно розуміти, на що натякає певний елемент сну, про що він намагається сказати й чому. Що більше уваги приділяєш підказкам сновидінь, то менше вони нагадують незмащені коліщатка механізму й починають швидко-гладко рухатися, спонукаючи до змін. Місце дії – яке Соломія про себе називає «рельєфом» − важливе для ширшого трактування, але рідко першочергове для розуміння. Основними посланцями значень є емоції. Якщо в житті емоції вміють обманювати й завиграшки піддаються маніпуляціям, то уві сні неможливо себе надурити. Дійсність сновидінь неуникна ні емоційно, ні фізично. Ти нічого не контролюєш, а це, як відомо, бентежить людство щоненайбільше. Тому навіть найприємніші сни бува спричиняють неабиякий неспокій десь на тлі зблідлої свідомости − ніби комареве дзижчання біля вуха, яке не зникає навіть після того, як вкриєшся з головою і почнеш сапати носом від задухи.
Отож, насамперед треба відмітити пересниті емоції та враження, бо ж вони є найбільш леткою субстанцією. А вражень та емоцій цих може бути сила-силенна, позасвідомому є де розгулятись: за один недовгиий сон можна отримати більше різноманітних вражень та досвідів, аніж, скажімо, за місяць реального життя (не кажучи вже про можливість відчути те, що в свідомій реальності не є можливим). І саме той факт, що ці казково-ефемерні досвіди розчиняються миттєво, робить їх ще більш цінними для Соломії. А відповідно, робить ще ціннішими підказки, які вони лишають.
Далі все йде інтуїтивно, єдиного алгоритму не існує. Ми маємо соломійчин сон, отже могли б спробувати здійснити дешифрування самостійно. Ось тут варто зупинити тебе, допитливий читачу, і зазначити важливу річ – значення снів, то є річ глибоко приватна. Одна справа про чийсь сон почути або прочитати, й зовсім інша – пережити його особисто. Для Соломії приватність снів не така вагома, але для мене, любий читачу, цей аспект, вважай, сакральний. Та в одному ми з нею точно сходимось: намагатися тлумачити сни для інших − справа безглузда. Не раз і не десять до Соломії зверталися з подібними проханнями, пропонували і послуги, і гроші, і ще бозна-що, але вона жодного разу не погодилася. Хоч і хотіла б якось полегшити життя інших, коли вже сама так добре вправляється зі своїми снами, але впевнена, що подібна затія не принесе щирої користі ані їй, ані іншим. Ба навпаки: лишаючись осторонь, вона привчає цих людей не шукати легких відповідей, дає їм простір і час розбиратися зі своїм позасвідомим не чужими устами «раз та й по-всьому», а стільки, скільки на це справді потрібно часу, хай би і все їхнє життя – аби вони рухалися самостійно й по-справжньому, закриваючи собі шляхи до відступу. І, чесно кажучи, така категорична принциповість мене вражає. Я ж бо знаю − більшість тих, кому вона відмовляє, пруть далі шукати тлумачок сновидінь, а знаходять у висновку шахраюватих ворожок, яким віддають шалені гроші за порцію ахінеї та “заговорений талісман” з дешевої пластмаси.
Соломійчина бабуся завжди казала: «Тлумачити сни для когось – однаково, що написати власну Біблію, а потім роздавати її всім, запевняючи, що це істинне Святе Письмо. Кождий пише й читає лиш свою Біблію, дитино».
Дарма що Соломія має вільніші погляди щодо сокровенности снів − давати легких відповідей не збирається навіть тобі єдиному, милий читачу. Тож тримай «сирий» запис її сновидіння. Спробуй пошукати (і гадаю знайдеш!) в нім не соломійчин сенс, а власний.
«Видираюся крутим схилом із незнайомкою, вона попереду. Сама земля й каміння. Темно й сиро, ніби під землею. Багато жаліюся. Незнайомка не має страху. Праворуч бетонна прірва, але секунду тому було море. Змагання? Знизу чекають учасники-глядачі. Ніжно-біле проміння гріє, рідне місто. Полегкість, байдужість. Довгі вулиці. Гнат мовчить, ніяковіє біля мене. Велике чуже місто. Сміюся й не відводжу погляду – Богдан міняє маршрут, прямує до мене. Він старається тримати мою увагу. Волосся − вицвіле сонце, а обличчя чужинське, ніби всі риси переплутали місцями. Тиміш сидить там, де ми вдвох вже колись були уві сні. Я впізнаю це місце,спогади зі сну уві сні. Величезна напівпуста кімната, старі вікна, сонце, сонце, сонце. Помічаю його краєм ока. Здається, що він мене ні. Застиг немов статуя. На мить проймає жаль до його закам’янілого силуету. Чи могла б я своїм наближенням пробудити його? Але чомусь йду далі з Богданом, й думаю про те, чи чує Тиміш богданові нісенітниці так само добре, як чую їх я. Думаю про це й після пробудження».
Чи може бути, що її бабуся таки помилилась? Здається мені, милий читачу, що навіть у чужій Біблії все одно читатимеш рядки із власної.
більше моєї прози та поезій тут: t.me/sofiaskriver
