Квітка льону

мухи з`їдають залишок болю у скроні

десь понад садом оббріхують долю пси

яблука падають, б`ються об Землю собою

квітка льону розквітла й опала ще до роси

тиша присутня, відсутня і знову присутня

спокій десь ходить поодаль, зминає траву

сонце спекотне завзято розгладжує зморшки

нас роздягає й штовхає в обійми жалю

вітер шепоче молитву про горе та муки

причісує крону старої сливи, дме на пилюку

ти кажеш, що все нормально, тримаєш за руку

але не треба цього, мовчи вже про ту розлуку

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Богдан
Богдан@FsVxV2A3UDseM9L

51Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 24 жовтня

Більше від автора

  • У жінки

    У жінки мають бути ноги

    Теми цього довгочиту:

    Гумор
  • Ода мотоциклу

    Для того, щоб ви полюбили дорогу, потрібен мотоцикл.

    Теми цього довгочиту:

    Мотоцикли
  • Цімбори

    Дід Петро мешкав біля кладовища, на горбочку. З одного боку ґаздівства, з фасаду, мощена бруківкою вулиця. З іншого, ззаду і збоку, поросла чагарниками і молодим лісом гора.

    Теми цього довгочиту:

    Життя

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається