Знаєте, чи не найжахливіша людина, яка критикує та ображає вас, це ви самі.
За іронією долі, коли все дійсно добре, ми почуваємося жахливо. Закрадаються темні думки, неприємні фрази лунають в голові звідусіль. Порожнежа опопиває нашу душу та просить затьмарити все. І тепер це хороше, безтурботне, щире та ненавʼязливе почуття радості зникає, кудись дуже-дуже далеко.
Оговтавшись, серед ночі ми починаємо аналізувати нашу буденність, і день за днем перетворюється в такт Меланхолійного вальсу. Проте, я ж обожнюю музику, і цей, навіть на перший погляд, негативний супровід фортепіано, змушує будувати в голові щось геть нове, несхоже на все попереднє.
І в кутку нашої свідомості, де ховаються всі найпотаємніші страхи, щось починає мінятися. Тож тепер, варто лише віднайти суть - і все знову заграє прекрасними барвами.
