Ґей-порно, так. І це навіть не клікбейт, хоча звернути на себе вашу увагу я все-таки хотіла, бо поки що в дописах на кшталт "знайомство" в мене виходять добре хіба що заголовки, тому ставлю всі фішки на перший рядок.
Тож мене звуть КоргіПоґґі, я пишу ґей-порно, але насправді більшу частину вільного часу на даний момент я вкладаю в просування україномовного контенту. Ось гоббі в мене таке: вмовляти людей відмовитися від обсмоктанної культури московитів, яка за всі часи існування українського народу не принесла нам нічого, окрім смертей і комплексу меншовартості. Навіщо я це роблю? Бо розумію, що "попит породжує пропозицію" — це тема не дієва і відверто пропаща у випадку, коли людей потрібно ВМОВЛЯТИ РОЗМОВЛЯТИ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ. Щоб щось стало популярним, це тре популяризувати. Тре створити різноманітний, конкурентоспроможний контент і заповнити їм кожен куточок інформаційного простору, щоб у людей просто не залишилося вибору. Не перейматеся, їблю мужиків в сраку я взяла на себе 👌
Чому саме така специфічна ніша? Ну, мені нравиться, вони там шось бігають, суєтяться... Насправді це занадто серйозна і об'ємна тема, доведеться і про дитинство поговорити, і про підлітковий період, і про той самий мацковскій сайт, з якого майже кожен/жна мій знайомий почав свій творчий шлях. Але краще я розкажу вам іншу історію. На днях моя сестра вирішила зізнатися, що вже довгий час зустрічається з дівчиною. І знаєте, що вона в мене спитала?
"А це взагалі нормально?"
ЦЕ
ВЗАГАЛІ
НОРМАЛЬНО?
Тобто у 2023 році на повному серйозі діти все ще ростуть з заводським налаштуванням "любити людину своєї статі — це погано". Моїй сестрі пощастило, вона почула "Ну, звісно, бляха, це нормально", але скільки підлітків почує "це неправильно" або навіть не зможе поставити комусь таке запитання? Скільки людей, взагалі, живуть з відчуттям покинутості, неправильності, галімої виключності, яка відрізає їх від зовнішнього світу? Думаєте, такого вже не може бути у 2023 році? Шось подібне я чула про війну півтора роки тому. Час показав що, нажаль, буває все.
Свою специфічну нішу я обрала через те, що хочу нормалізовувати лґбт+ спільноту до тих пір, поки це дійсно не стане буденністю, по дорозі піднімаючи й інші соціальні проблеми, бо це вічно, бо це — жиза, бо це буде цікаво і навіть корисно для більшості моєї цільової авдиторії незалежно від орієнтації.
Чому я тут? Втомилася.
Шось не тягнеться рука писати, шось вся мотивація розійшлася по світу, і мені самій залишилося зовсім трошки. Раптом, як промінчик сонечка, в життя увірвалася моя читачка, дуже влучно розказавши про Друкарню. Пробувши тут кілька днів, я зрозуміла, що, можливо, мені просто потрібна якась... спільнота? Ну, знаєте, написати, почитати, щось нове дізнатися, поділитися своїми інсайтами та потоками, поповнити ресурс, побути в моменті, відчути магію ранку, випити кавусю з корицею в четвер. Подихати маткою врешті-решт. Ця платформа здається мені підходящою.
Тож мене звуть КоргіПоґґі, я пишу ґей-порно, знімаю тіктоки, просуваю українське, ненавиджу русню і багато, але погано співаю, перетворюючи кожен день в їбучий другосортний мюзикл. Не знаю, як вам, а мені ось суперприємно познайомитися.
А пісня дня: Lukas Graham — Mama said.
