Моя історія проста, а можливо і не дуже, та думаю, кожен знайде в ній щось своє.
Почнемо з опису мене - я студентка першого курсу на спеціальності “Кібербезпека”, звучить перспективно? На жаль, зараз світ ІТ надто романтизований, тому всі оточуючі навішали на мене купу ярликів, таких як “оо, ти будеш заробляти сотні тисяч ще після першого курсу”.
Так, майже. Але зараз працюю звичайним менеджером з зарплатою 5000 грн, і стараюсь не злетіти зі стипендії, бо в мене змішаний формат навчання.
Якщо ти дочитав до цього моменту, то швидше за все, подумаєш: “о ні, знову це ниття”. Але ні! Поплакати я можу і в куточку, а тут я хочу почати розвиватись і знайти свій шлях в цьому житті.
У мене є мрія: побувати в Японії. І є ціль: досягти чогось вартісного.
Отож, в мене є маленький план дій, якому я хочу слідувати:
Я мушу кудись з’їздити цього літа, бо я ні разу не була закордоном, а це буде вже величезним досягненням для мене.
Я буду вчити пайтон (ми поки на с++) і вже помаленьку приглядатись до майбутньої роботи в сфері ІТ.
Я відкладу хоч трішки, але створю мінімальну фінансову подушку, на всякий випадок.
Зараз я відкладаю 10% від зарплати, та 10% від стипендії (700 грн, ось це багато ахаххаах). Але я не планую просидіти все життя у ролі менеджера, тому я завжди буду шукати щось нове.
Зараз я вирішила видалити нарешті цей тупий Тікток, щоб у мене з’явилось більше часу (як бачите він з’явився, бо я тут пишу). Хочу порекомендувати це усім людям, в яких така ж проблема з концентрацією та дофаміновою залежністю.
Завтра я постараюсь скласти собі купу маленьких цілей, щоб рухатись далі, а поки, попрошу людей поділитись своїм досвідом, адже мені, зеленій, ще стільки всього треба взнати :)
