Рефлексія

Коли мене нема довгий час, я помічаю, що стілець пересунуто, чашку розбито, хтось купив новий чай, який мені тепер пити. Ти вживаєш нові слова. На холодильнику чийсь чужий магніт. В тебе нове хоббі. По периметру кімнати розвішані не мої вогники.

Зараз на стільки складні часи, що навіть не хочеться мати мрію чи мету просто хочеться тиші, спокою та відсутності страху за майбутнє. Я 2003 року народження, цікаво на скільки це відгукується в мого покоління +-5 років? (Чекаю коментарі)

Перш ніж почати писати про "щось" - я маю усвідомити, на якій точці у інформаційному посторі я стою. 1) Яких цінностей я добримуюсь? 2) Що і "як" їх сформувало? 3) Що з цього я готова прописувати, я що вважаю приватним? Прописую шлях, запрошую зробити разом.

Мій батько не вів щоденника і цим все сказано.

Любов в моєму контексті - це історія про токсичність. Виріс надто поступливим та зручним, що замикає це токсичне коло наче уроборос.

Чи відчували ви вплив тенденції "встигнути до Нового року"? Чи шкодували про щось, що так і не зробили до Нового року? А чи зустрічалися ще з якимись передноворічними переживаннями? Якщо так, то у нас є для вас сповіщення-нагадування.

Рефлексія на тему негативного досвіду з виробниками сувенірної продукції.

Хто я? Чи задавалися Ви колись цим питанням? Чи мучили вас роздуми про те, як Вас бачать інші люди? Хто Ви для них? І хто Ви для себе? Даний текст розкриває питання про те, яку думку про це має автор та як він бачить себе.

Я заплутався в собі. Я не розумію своїх думок, вчинків і бажань. Я роблю щось, за що мені стає соромно, бо це протирічить моєму баченню мене в світі. Але я роблю це. Потім шкодую, що зробив це, але радію, бо нарешті зміг це зробити!