гуде вітер; поскидали листя тополі,
похилилися та стогнуть, наче у неволі;
сонце зблідло; тужить небо, марніє;
без трав, без квітів поле чорніє
.
в полі пагорб, на ньому порожня могила -
для кого себе бережеш, знаю, моя мила;
той на кого ти чекаєш радий поспішити -
тяжко в цьому світі на самоті жити
.
може й радий поспішити, та не має права,
має нудитися стільки, скільки зозуля кувала;
зозуленька накувала та й забула, полетіла -
хай живе як знає, нема пташці до нього діла
.
Жив-був чоловік, якому чорти зіпсували життя. Коли чоловікові народився син, Диявол вкрав дитину, а замість неї підкинув бісеня – і тепер той обмінник ходив з кучерями до плечей, кільцем у вусі та слухав бісівську музику...
Дівчина, яка одного разу чула соловейка у листопаді, здогадалась, що то був не простий пташка, а чарівний. Вона вирішила, що тільки чарівні птахи і тварини і люди варті того, щоб їх шукати...
Раніше всі жили у мирі та злагоді. Декого це дратувало, і він пішов до слона. Ти, каже, слон, великий і могутній. Слон подивився навкруги прискіпливо, зважив все ретельно і одповів – неправда, які всі, такий і я. Ні, слона не підманути, зрозумів Дехто. І пішов до тигра...
