Зозуля

гуде вітер; поскидали листя тополі,

похилилися та стогнуть, наче у неволі;

сонце зблідло; тужить небо, марніє;

без трав, без квітів поле чорніє

.

в полі пагорб, на ньому порожня могила -

для кого себе бережеш, знаю, моя мила;

той на кого ти чекаєш радий поспішити -

тяжко в цьому світі на самоті жити

.

може й радий поспішити, та не має права,

має нудитися стільки, скільки зозуля кувала;

зозуленька накувала та й забула, полетіла -

хай живе як знає, нема пташці до нього діла

.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ДВ
Дмитро Волохатченко@Volokhatchenko

Писемник

409Прочитань
7Автори
10Читачі
На Друкарні з 11 квітня

Більше від автора

  • Я бачив птахів…

    Я бачив птахів. Вони принесли мені море - шум хвиль і запах солі...

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр
  • Музика Нічного Горщику

    Перша публікація "Камерної Музики" сталася на сім років раніше за "Дублінців", у 1907, коли автору було двадцять п'ять, а писалися вірші задовго до того...

    Теми цього довгочиту:

    Огляд
  • УПА проти Хемінгвея

    Всі книжки містять щось хороше і щось погане. Якщо книга складається здебільшого з поганого, її легко викинути і забути. Гірше якщо книга хороша, але має шкідливі домішки. Далі – спроба виколупати виделкою неїстівні та отруйні частини з FOR WHOM THE BELL TOLLS Хемінгвея.

    Теми цього довгочиту:

    Огляд

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається