Сьогодні відбувається тривожна річ: люди починають хворіти дедалі раніше. У віці, коли їхні батьки ще почувалися здоровими й сповненими сил, нове покоління вже живе з діагнозами. І найчастіше — не з одним, а одразу з кількома хронічними захворюваннями.
Здавалося б, це парадокс.
Медицина розвивається, технології стають точнішими, ліки — ефективнішими. Ми знаємо про людське тіло більше, ніж будь-коли. Але замість стрибка до здоров’я отримуємо протилежне: виснаження, запалення, збої, які починаються надто рано.
Чому?
А що, як причина не лише в генах, не тільки в стресі й не просто в харчуванні?
Що, як існує фактор, який діє повільно, непомітно, але повсюдно — і саме тому його так довго ігнорували?
Пластик.
Не той, що лежить на смітниках. А той, який розпадається на мікроскопічні та нанорозмірні частинки й потрапляє всередину людського тіла. З повітрям. З водою. З їжею. Щодня.
Вчені, які досліджують цю проблему, дедалі частіше говорять: справа не в одному захворюванні. Справа в руйнуванні основи здоров’я, коли організм постійно працює в умовах прихованого тиску.
Саме тому зростає кількість складних діагнозів, аутоімунних реакцій, гормональних збоїв, хронічного запалення. Тіло не «ламається» в одному місці — воно зношується системно.
Сьогодні лише кілька сотень, можливо — кілька тисяч людей у світі насправді розуміють масштаб цієї загрози. Це катастрофічно мало для планети з населенням у вісім мільярдів.
Дослідники нанопластику все частіше називають його «вбивцею номер один» не тому, що він убиває миттєво, а тому що діє тихо, повсюдно й без попередження.
На сьогодні вже існує велика кількість досліджень — сотні наукових праць, тисячі фактів і роки спостережень. Ви можете самостійно вивчити цю тему й переконатися, що йдеться не про припущення, а про серйозну наукову проблему.
